... взагалі без імення ніхто між людей не буває –

                     Хто б не родився на світ – родовита людина чи проста,

                     Кожного з них, породивши, іменням батьки наділяють.

                                                                             /Гомер, Одіссея /

         Ім'я – це невід'ємна частина людини, її «візитна картка» в суспільстві, її обличчя. Відома приказка «зустрічають по одягу» справедлива і для імені, яке також точно формує перше враження при зустрічі з людиною.

        Ім'я відображає характер і схильності свого носія, визначає його успіхи і невдачі, впливає на взаємини з людьми. Кожне ім'я має свій персональний чин, сформований в ході історії. Імена великих людей асоціюються в суспільній свідомості з певними прагненнями і досягненнями. Дізнаючись про подвиги своїх тезок, людина знаходить джерело додаткової впевненості в тому, що і вона може так само досягти вагомих результатів у житті.

Недаремно в королівських династіях різних часів одні й ті ж імена повторювалися з покоління в покоління, та й зараз дітей нерідко називають на честь успішних і знаменитих людей.

          Коли людину називають її національним ім'ям, це вже само по собі робить її причетною до звичаїв та культури своєї народності.

        Шановні користувачі, якщо матимете бажання дізнатися, що означає ваше ім’я чи ім’я коханої, близької, дорогої чи просто знайомої людини, вам у пригоді стане словник-довідник Л.Скрипник та Н.Дзятківської «Власні імена людей» який зберігається у фонді Кельменецької ЦРБ

Скрипник Л.Г, Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник/ Лариса Скрипник,Ніна Дзятківська /.- Київ: Наукова думка, 2005.- 334с.

     У словнику подаються офіційні імена, уживані в Україні, та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичних творів, народних пісень тощо.

                                                 

Єсть ім’я жіноче, м’яке і ясне;

В йому і любов, і журба, і надія;

Воно як зітхання бринить весняне:Марія

                                    /М. Рильський/

       Люблю жіночі імена.

       Жива в них сила первозданна..

       Торкнешся слухом - зазвучить:

       Земфіра. Клавдія. По-лі-на.

       Підвладна їм летюча мить.

       Та й вічність пада на коліна!

                                         /В. Базилевський/

          Народна пісня увібрала в себе коло імен, які освоювалися,  узвичаювалися і шліфувалися протягом багатьох століть. Деякі з народних пісень, побудованих на грі іменами, нагадують собою своєрідні словнички, як-от пісня «По тім боці на толоці»

                                     По тім боці на толоці два камені меле.

Питається козак дівки: “Чи підеш за мене?”

-Ой не хочу я за тебе, піду я за Гриця, -

А у Гриця все пшениця, буду калашниця.

Ой не хочу я за Гриця, піду я за Йвана, -

А в Івана жита яма..

Ой не хочу я за Йвана, піду за Пилипа, -

А в Пилипа в саду липа, буду щодня бита.

Ой не хочу за Пилипа, піду я за Власа, -

А у Власа - гора м’яса, буду щодня ласа.

Ой не хочу я за Власа, піду я за Гната, -

А в Ігната нова хата, буду я багата.

Ой не хочу за Ігната, піду я за Марка, -

А у Марка - срібна чарка, буду я шинкарка.

 Порадь мене, бабусенько, порадь мене, мати!

Чи йти мені за нелюба, чи милого ждати?