Бібліотечне і культурне життя Кельменеччини

Українську вишиванку часто називають кодом нації. Залежно від історичного регіону України деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються. Тому за зашифрованими у ній символами можна визначити регіон походження її власника.

День вишиванки – не офіційне й відносно молоде, проте дуже улюблене народне свято. Цього дня заведено одягати національне вбрання, куди б не довелося йти – на роботу, на зустріч із друзями чи деінде. Традиційно День вишиванки відзначають щороку в третій четвер травня. Таким чином, у 2020 році це свято відзначається 21 травня та присвячується українській родині та родоводу. Адже кожен український рід є частиною кореня, з якого виростає Україна.

Свято зародилося як студентська ініціатива. Ідею акції у 2006 році запропонувала на той момент студентка Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича Леся Воронюк. Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Її підтримали інші студенти та викладачі й одяглися відповідно.

Спершу вишиванки вдягнули декілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Нині ж у цей день український традиційний одяг надягають усе більше людей не тільки в нашій країні, а по всьому світу.

Цікаві факти про українську вишиванку

Українська вишиванка має дуже давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, а, згідно з повір’ями, були таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і подолі, щоб візерунок торкався тіла.

Вишивати національний одяг раніше бралися лише жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки.

У кожному регіоні України є своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори вишиванки. Іноді навіть окремі села можуть похвалитися своїми особливими вишиванками.

В Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.

Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років – усе залежить від складності технік.

Першим модником, який поєднав українську вишиванк із буденним одягом, став Іван Франко. Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменника можна побачити на 20-гривневій купюрі.

Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 році у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Натомість вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам.

Українське національне вбрання все більше надихає дизайнерів. На модних подіумах тема вишивки подається у найрізноманітніших варіантах.

Вишиванка – це особлива національна традиція українців. А сам День вишиванки – хоч поки ще й не офіційне свято – покликане к сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Тож нехай це свято зітре кордони й об’єднає українців по всьому світу!

В Кельменецькій ЦРБ до цього свята організовано книжкову виставку-експозицію «Мамина сорочка, мамині рушники», на якій представлені книги, що знайомлять користувачів з історією української вишивки, з традиціями створення і носіння вишиванок, сучасними тенденціями в їх оздобленні, тощо.

«Бережи українське – носи вишиванку!» - ці слова Ліни Костенко стали своєрідним заповітом. В цей день хочеться щоб кожен українець вдягнув святкову вишиванку, адже це не просто одяг, це оберіг нації. Ми вбираємось у вишиванки не тільки для краси, а ще й для того, щоб зберегти наш рід. А головне – показати всьому світу, що є така країна – Україна, яка має свою національну культуру, звичаї, традиції, історію.

З нагоди цього свята в бібліотеках району також були оформлені книжкові експозиції.

Бабинський філіал «А над світом українська вишивка цвіте…»