Кельменецька центральна бібліотека вітає всіх користувачів,

відвідувачів блогу та колег  зі

Світлим Христовим Воскресінням!

Нехай  ваша  душа буде багата на добро – як українська  писанка, чиста – як   великодній  рушник , і щедра – як   український  стіл. А в кожному серці завжди буде тиха…чиста…вічна… справжня молитва до Бога за наших  мужніх та героїчних  воїнів, за мирне життя під українським небом.

Христос Воскрес- воскресне Україна!

Все буде Україна!

 

                        Пізнайте світ нових книг!

Чи знаєте ви, який кіт є найшвидшою твариною у світі? Який птах бігає швидше за коня? Яка безхребетна тварина така велика, що здатна з’їсти птаха? Щоб дізнатися, зазирніть на сторінки книг, які надійшли до читального залу Кельменецької центральної бібліотеки від Українського інституту книги. Науково-популярні видання містять цікаву інформацію та наповнені чудовими ілюстраціями й фотографіями.   

 

Ти знаєш це відчуття, коли робиш щось хоробре? Цю дивовижну енергію, коли знаходиш у собі силу та наважуєшся на щось непросте? Це і є впевненість у собі.

Сила дівчат залежить від упевненості в собі, втім, багатьом дівчаткам важко побачити наскільки вони справді прекрасні. Добра новина в тому, що існують кроки, зробивши які дівчата зможуть виплекати в собі цю впевненість.       

   

Книга Кетті Кей та Клер Шипмен «Код упевненості для дівчат», отримана від Українського інституту книги – чудовий порадник. Вона дає дівчаткам підказки і поради, як можна впоратися з усім – від стресу до сумнівів у собі та дошкульних ситуацій у спілкуванні.

Читаючи цю книжку, ви не встигнете й оком моргнути, як навчитеся створювати свої Коди Впевненості й наважитеся на те, про що раніше не могли навіть подумати.

 

   Техніка завжди була й залишається надійним помічником людини. З часу появи першого колеса вона здолала довгий шлях розвитку, еволюціонувавши від примітивних засобів до надзвукових літаків і космічних кораблів.

   Пропонуємо своїм читачам книгу Тамари Протасовицької «Світ навколо нас. Техніка.», яку дитяча бібліотека отримала від Українського інституту книги. З цієї книги ви дізнаєтеся про легендарних конструкторів та найкращі автомобілі світу, познайомитеся з історією їх походження та навчитеся розрізняти типи кузовів та класи автомобілів. Запрошуємо до читання.

 

Юні читачі! Ми отримали книгу Лариси Погребняк «Еврика! Я знаю, що робити», яка надійшла від Українського інституту книги. Цю цікаву книгу вже прочитала наша постійна читачка Анна Якобуца, яка пропонує і вам поринути у читання.

На вас чекає знайомство з однолітками, з якими ви неодмінно б потоваришували, якби зустрілися в реальності. Та й не дивно, адже непосидючі брат з сестрою – Марко і Яна – не тільки активні та допитливі, а ще й мають гарне почуття гумору та щире серце. Вони прагнуть самостійно пізнавати світ, котрий видається їм захоплюючим та привабливим.

Отож завітайте в дитячу бібліотеку та перегорніть сторінки цієї книги. Читайте реальні історії, котрі, ймовірно, могли трапитись і з вами.

 

Летять наші Янголи в небо…

Війна росії проти України… Скільки втрачених життів, скільки скалічених доль, скільки сліз… Війна забрала життя і наших Синів-Героїв з Кельменеччини.

Захищаючи рідну землю від ворога, вини віддали найдорожче – своє життя.

 

      ТИ НЕ ЗАБУДЬ ПРО МЕНЕ, УКРАЇНО!...

Світлій пам'яті Героїв України

..Упав солдат...

З прострелених грудей

Життя стікало на зелені трави...

Скосила куля тіло молоде...

Пошерхлі губи шепотіли: "Мамо!"...

Здолала віддаль мамина душа,

Відчувши горе, серце  тріпотіло,

Забилося, мов піймане пташа,

І думкою до сина полетіло.

...Солдату марилось, що знову він-дитя,

І над його колискою схилилась

Та, найдорожча, що дала життя,

І, як ніхто й ніколи, полюбила.

Його голівку ніжно обняла,

І колискову пісню заспівала...

...А бій тривав... Здригалася земля,,,

Наосліп смерть мішені обирала...

Вже невідомість уникає слів...

Стискає мама телефон в долоні...

Набрала номер...Син не відповів...

Іще...Іще...Та лиш гудки б'ють скроні...

Передчуття біди вже серце крає...

Голубкою б до сина полетіла !

О Боженьку! Лише не забирай!

Один у мене він! Один-єдиний!

А Бог мовчить...Це- не його війна!

Він вчить нас жити в мирі і любові.

Та править світом хоче Сатана,

В двобій вступивши і з людьми, і з Богом.

Вкраїно- матінко, ти все запам'ятай,

Кожну сльозинку, кожну краплю крові!

Землі своєї й дюйма  не віддай

І не пробач наруги над собою!

Бо ж не для того пестила синів,

Бо ж не для того донечок ростила,

Щоб куля ворога у клятій цій війні,

Найкращий цвіт безжально так косила.

О, скільки їх в обіймах у небес!

О, скільки душ, загублених безвинно!

Озветься болем в серці кожен хрест:

-Ти не забудь про мене, Україно!

...Бій не вщухав...В скорботі гаснув день......

Впивались кулі в заходу заграву...

Вмирав солдат... З прострелених грудей

Життя стікало на зелені трави...

                                                                             Олена Філончук

 Не забудемо… Пробачення не буде… Ніколи.

Слава нашим Героям!!!

 

 

  Жах. Біль. Болить так, що ціпеніє все тіло.

Закатовані мученики: діточки, жінки... Вам вже не болить, але нам болітиме ще не одне покоління за вас..

Не забудемо, не пробачимо...

               Спочивайте з миром.

І плаче небо... Плачуть, плачуть люди...

                                    Схилімо голови в скорботі..

Схилімо голови в скорботі..

За тими, хто  поліг в бою,

За тими, що жорстоко вбиті,

За усіма, хто  мріяв жити-

Їх душі плачуть у раю...

За тими дітками малими

І за жінками, за старими,

Яких ракетами бомбили,

Страшними танками давили,

В підвалах голодом морили

І катували, били й вбили....

 За цвітом тим, що згвалтували,

Тіла по-звірськи  розтерзали.

Тими, що кров'ю істікали,

Як їх цвяхами прибивали.

За тими, що по них стріляли.

Руки і ноги їм в' язали.

О, Боже, як вони страждали...

За що?! Чому? Вони не знали!

Схилімо голови в скорботі....

                                                     Віра Мосійчук

                           Янгол неба з позивним 

«Привид Києва»!

Добірка віршів, присвячена пілоту-асу

Мамо, я закохалась💙💛

                Мамо, я закохалась! 💙

Справді, моя дитино?

Сьогодні йому  зізналась,

А він посміхнувсь, як дитина..

Мамо, він в небо злітає

І робить такі піруети!...

Кажуть, що навіть не знає,

Що пишуть про нього поети...

Вірять усі, що то Привид:

У хмарах живе і літає!

Мамо, Він б'є і не хибить,

Просто в мішень попадає...

Знаєш: він дуже відважний

І не боїться нікого...

Часом, бува, легковажний;

Я молюся Богу за нього!

Ти його бачила, доню?

Ні, але люблю безмежно!

Я йому серце в долоню

Складу й відішлю обережно...

Як же Він знати те буде,

Що то любовне послання?

Скажуть йому оте люди

Завтра із самого рання!

Мамо, я закохалась!

Нехай Він усього не знає.

Я  йому вранці зізналась,

Хоча Він високо літає...

                                       З любов'ю одна Бандерівка 💝

       *****

Мам, ви чули як мене прозвали?

Я тепер Привид, щоб ви знали.

Ну, людям краще видно збоку…

Лише вперед! Назад ні кроку!

Мам, бачили б ви, рідна, з неба,

Що вони коять! Та…не треба

Вам цього бачити і знати.

В вас хворе серце… Слухайтесь тата!

Мам, вони розтрощили “Мрію”!

Моліться за всіх, бо я не вмію…

Ви ж вірите, правда? Ми переможем!

В єднанні сила! Усі ми зможем!

Мам, бережіться… Я ж знову в небо!

Ну досить-досить… Не плач, не треба!

Я ж сокіл, мамо! Люблю літати!

Подумки з вами… Слухайтесь тата…

                                                      Юлія  Драган