Війні немає забуття

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Павло Тичина

Відео фрагмент «День звільнення України»

Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від нацистських  окупантів. В цьому році ми святкуємо 76 річницю.

 Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від нацистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні».

 В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій нацистських окупантів.

      Як визволяли Україну від нацистських  загарбників

Під час Другої світової війни (1939-1945) на території України точилися битви, багато з яких мали особливо важливе значення для звільнення Європи від нацизму і безпосередньо впливали на перебіг бойових дій.

 Перші населені пункти нашої держави в районі Східного Донбасу радянські війська звільнили від німецької армії в грудні 1942 року.

23 серпня 1943 року було звільнено Харків, у вересні-жовтні цього ж року відбувалася одна з найбільших військових операцій у світовій історії - битва за Дніпро, кульмінацією якої стало вигнання загарбників з Києва.

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави. За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

Всього в 1943–1944 роках Збройні сили СРСР провели на території УРСР 15 наступальних операцій, у них було задіяно до половини всіх радянських сил – понад 2,3 млн осіб.

 В ході Другої Світової війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.

В читальному залі Кельменецької центральної районної бібліотеки  експоновано книжково-ілюстративну виставку «З тобою, рідна Україно, іду дорогами війни», присвячену безсмертному подвигу українського народу в роки Другої Світової війни.

Документи, представлені в експозиції, розкривають історичну правду про переможні й трагічні дні, змальовують образи учасників воєнних подій. 

Окремими томами на виставці представлено Книгу Пам'яті України – своєрідний літопис боротьби і мужності нашого народу, котрий здолав нацистську навалу і здобув Перемогу в травні 1945 року. Вони розповідають про героїзм і самопожертву воїнів-українців у боротьбі з загарбниками. У Книгах Пам'яті опубліковано імена полеглих у роки війни (воїнів і цивільних громадян).

 Наукові видання представляють дослідження істориків, спогади безпосередніх учасників війни. Багато із пропонованих книг – це роздуми про долі переможців. Автори зуміли написати про їхню воєнну і повоєнну долю так, що ці розповіді торкають глибини людської душі.

Книжкова виставка – це вдячний привід, щоб віддати належну шану не тільки воїнам, що піднялись на бій  з нацизмом, а й усім тим, хто кував перемогу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і фермах, хто боровся із ворогом у партизанських загонах і підпіллі, у Русі Опору за межами Батьківщини, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах.

Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні. Добра пам’ять про героїв завжди буде жити в наших серцях.

                               Відео ролик «Над землею тумани»

До цієї знаменної історичної дати бібліотеками району були оформленні книжково – ілюстративні виставки: 

 «У війни немає забуття» - с. Дністрівка

«Мужність і доблесть – Відвага і честь» - с. Оселівка

«Так творилась Перемога» - с. Бернове

«Подвиг безсмертний – пам'ять нетлінна» - с. Ленківці

«Шляхами подвигу і слави наших дідів і прадідів» - с. Подвір’ївка

«Живе в народі пам'ять вічна» - с. Іванівці

«Війна на сторінках книг» - Кельменецький філіал

«Україна в полум’ї війни» - с. Лівинці

«На шляху до Перемоги» - с. Вовчинець

«1939 -1945.Памятаємо.Перемагаємо» - с. Бабин

                    «Безсмертна велич Перемоги» - с. Вартиківці

З Днем визволення України!

                          Слова письменника пророчі

«Почуваюся щасливим, бо займаюся тільки літературою. Література - це для мене свого роду психотерапія душі»

                                                                          В. Лис

Ім’я Володимира Лиса – це знакове і важливе ім’я для сучасної української літератури. Журналіст, прозаїк і драматург добре знаний в Україні, а його твори перебувають у полі зору читачів та критиків. Відомий також як народний синоптик. Його довгострокові прогнози на цілий рік неодноразово збувалися.

Володимир Савович Лис народився 26 жовтня 1950 року на поліському хуторі поблизу села Згорани, нині Любомльського району на Волині. Освіту здобув 1977 року на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Після закінчення навчання поєднував журналістську діяльність із письменницькою. Спершу спробував себе в драматургії: писав п’єси та радіоп’єси, як результат – п’ять його п’єс ставлять у різних українських театрах та на радіо.

Служив у війську, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру. Нині редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь».

У 1980-ті роки критика схвально оцінила прозовий талант Володимира Лиса: повість «Там за порогом» отримала першу премію на республіканському конкурсі як кращий твір про молодь.

Видав уже понад двадцять книг, серед яких переважно романи. Перемагав у багатьох літературних конкурсах, у тому числі й «Коронації слова». Його твори яскраво розкривають культуру, побут й історичні події ХХ століття, та головне – показують людину й ті випробування, яких вона зазнає серед бурхливих тогочасних подій. Зазвичай розгортаються вони на рідній Волині і Поліссі. Попри деталізацію творів, читач не має жодного шансу знудьгувати: сюжет непердбачуваний і розвивається з блискавичною швидкістю. Оповідь одного розділу переривається, а в наступному - вже інший час, інші персонажі та місце подій. Постає мозаїка і поліфонія часу, який творять і з яким борються, обстоюючи свою душу, люди.

 Нагороди і відзнаки Володимира Лиса:

 1989 – Перша Премія на республіканському конкурсі творів про молодь за повість «Там, за порогом»)

2000 – Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман «Романа» (2000, 2001, 2003)

2001 – Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» за роман «Маска»

2007 – Лауреат Першої Премії І-го Всеукраїнського конкурсу оригінальної радіоп'єси «Відродимо забутий жанр» за п’єсу «Полювання на брата»

2007 – Лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського

2008 – Перша Премія на конкурсі «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра»

2009 – Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступені

2010 – золота корона з діамантами на конкурсі «Гранд-коронація слова» за роман «Століття Якова»

2011 – премія імені Григорія Сковороди

2015 – премія імені Олеся Гончара

 ТВОРИ ВОЛОДИМИРА ЛИСА

 Повісті

«Там за порогом» (1989)

«Таємна кухня погоди»(2008)

 П'єси

«Господар нашого двору» (1991)

«Полювання на брата» (2011)

 Романи

«Айстри на зрубі» (1991)

«Маска» (2002)

«Продавець долі» (2002)

«Романа» (2003)

«І прибуде суддя» (2004, 2018)

«Камінь посеред саду» (2005, 2015)

«Острів Сильвестра» (2009)

«Графиня» (2010, 2017)

«Століття Якова» (2010)

«Жінка для стіни» (2010)

«Іван та Чорна Пантера» (2012)

«Щоденники Ієрихар» (2012)

«Соло для Соломії» (2013)

«Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» (2014)

«Країна гіркої ніжності» (2015)

«Діва млинища» (2016)

«Стара холера» (2018)

«В'язні зеленої дачі» (2019)

«Обітниця»(2019)

На книжковій виставці «Літературні вітражі Володимира Лиса», яку підготувала Кельменецька центральна районна бібліотека, можна переглянути такі книги автора: «Століття Якова», «Іван і Чорна Пантера», «Обітниця», «Соло для Соломії», «Діва Млинища», «Маска».

На виставці також представлені матеріали з періодичних видань та інтернет ресурсів.

Відео ролик  «Сучасний український класик»

У творах Володимира Лиса  читачі побачать правду життя, котра буває драматичною, трагічною, або ж щасливою. Майстер слова вміє передати найсильніші відчуття та найглибинніші переживання, притаманні людині.  Сам автор про це пише так: «Та й світ надто щасливим не буває за своєю природою, от яка біда. Є білі смуги й смуги чорні. Є люди білих смуг, а є чорних, є просто смугасті». Отож запрошуємо до читання книг метра сучасної літератури, який пише в кращих традиціях друкованого слова, та висвітлює реалії сьогоднішнього часу.

 

                                               ПЛАНЕТА КАЗОК ДЖАННІ РОДАРІ

      Цибуліно і капітан Півбороди, кум Гарбуз і  кум Суниця, синьйор Помідор і скрипаль Груша так яскраво, так дотепно і так вигадливо могла писати тільки одна людина в світі - Джанні Родарі.

     Його книжки потрібні всім нам, бо якщо в дитини не буде достатньо вітамінів веселощів і вітамінів фантазії, то вона не буде дитиною, а стане зразу маленьким дорослим у капелюсі та ще й з текою під пахвою. Вона буде сердитися, а не радіти, коли починається дощ, і ніколи в житті не побачить у небі торта. А якщо його там не побачити, то він ніколи не спуститься до нас на землю.

     Кожен з нас, дорослих, теж виростав з якоюсь книжкою цього письменника в руці. Спитайте в своїх батьків - і вони вам підтвердять це. Тим більше дивно це звучить, якщо зважити на той факт, що Джанні Родарі писав італійською мовою й до нас могли доходити лише поодинокі його книжки. Але вони виявились такими гарними, такими веселими, що майже щороку приходили до нас. Бо не можна зупинити доща чи сніга, це є і буде, поки світ є світом. Отак і казки Джанні Родарі.

  

  Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. До нього вона була трохи немічною, штучною. Він зробив свого Цибуліно гучним, мов барабан. Завирувало  справжнє життя серед Лимончиків, Вишеньок, Груш і Цибуль.

      І хоча там виявилися всі синьйори - від Помідора до Гороха, це не заважало нам зрозуміти, що Цибуліно ми їм не віддамо. Він - наш!

     Джанні Родарі легко й невимушено приніс у казку зовсім сучасне життя з його незвичними для казки проблемами. В «Торті у небі» йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, до якої нікого не слід підпускати, а справжнісінький торт. І побачити це допомогли дорослим діти. Вони не мали ні спеціальних приладів, ні літаків, а тільки чисті душі й радісні очі.  Правда виявилася на боці дітей. І тільки так має бути на світі. Заради цього і писав свої казки Джанні Родарі.

   

        А ще йому вдалося залишити в казці теплі, приязні почуття. Найкраще це втілилось в «Подорожі Голубої Стріли». Вона подекуди зовсім тиха, навіть якась домашня. її слід читати у ліжку, перед тим як батьки востаннє гримнуть, що давно вже час вимкнути світло. Але можна ще встигнути прочитати дві сторінки. Бодай одну! Мабуть, і справжні феї полюбляють приходити до людей саме такої вечірньої пори, коли вони можуть заховатися в темряві, щоб їх не помітили дорослі.

  Зовсім незвичними виявилися «Казки по телефону». Їх розповідав своїй доньці батько, який був комівояжером і весь час подорожував світами. Щовечора він дзвонив додому - і починалася нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводилося платити, то й казки його були зовсім короткими. Але це не завадило їм бути і цікавими, і дотепними, і мудрими. Ось, приміром, «Як один перукар купив місто Стокгольм».

      Йому вдалося повернути Землі звання Планети Казок. Адже Джанні Родарі міг розказати казку про кожну річ, що поруч з нами. Навіть брехня змогла потрапити в казку, як це діється в «Джельсоміно в Країні брехунів», де все одно врешті-решт перемагає правда.

     Як потрібні книжки Джанні Родарі всім нам, можна побачити ще й із того, скільки фільмів поставлено за його казками, скільки п'єс з'явилося на сценах наших театрів. Здається, ніби він був не італійський, а український письменник. І, мабуть, так вого й було насправді. Адже полюбити можна тільки когось свого, рідного й дорогого - таким залишається для всіх нас Джанні Родарі.

   Нам усім пощастило, що Джанні Родарі писав свої блискавичні казки. Пощастило, що в Україні їх рік за роком перекладали, що в нашій країні він знайшов собі таких вірних читачів, і читають казки  італійського казкаря спочатку батьки, а коли вони виростають, то передають свою любов до них дітям.

     Джанні Родарі хотів, щоб усі ми не лише любили читати чи слухати казки, а й самі навчилися їх складати. Заради цього він навіть випустив спеціальну книжку, що називалася «Граматика фантазії». Отже, коли ви й самі захочете стати казкарями, неодмінно знайдіть цю книжку і прочитайте. Виявляється, фантазії теж можна і треба вчитися, щоб хоч трохи наблизитися до такого чемпіона людської фантазії, яким був цей італійський письменник.

      Любі друзі спрбуйте написати  самі свою казку. І нехай вона буде у вас і весела, і цікава, і трохи сумна, як у Джанні Родарі.

                Поет: мислячий, гострий, глибокий

  «Коли ти похитнувсь у слові, вважай, що похитнувся у собі»

                                                                                               Борис Олійник

           Борис Ілліч Олійник. Усього три слова.      Але ж які! За ними — ціла епоха! Доля йому щедро насипала: щастя і радості, перемог і поразок… А найщедріше — таланту, мудрості та розуму. Мав високі посади і відповідальність за долі інших, почесні звання і нагороди, займався громадською та політичною роботою. Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик сучасної української літератури. Борис Ілліч — світоч нашої поезії.

 22 жовтня 2020 р. виповнилось б 85 років з дня народження відомого українського поета, літературознавця і політика, академіка НАН України, Героя України Бориса Ілліча Олійника. До цієї дати в Кельменецькій центральній районній бібліотеці  експоновано  книжково-ілюстративну виставку «У дзеркалі слова».

На виставці центральне місце займають твори, збірки поезій «Б’ють у крицю ковалі», «Двадцятий вал», «Вибір», «Коло», «Відлуння», «Рух», «Гора», «Істина», «У дзеркалі слова», «Міра», «Поворотний круг», «Трубіть Трубіж», «Таємна вечеря», «Пісня про матір», «Сива ластівка» та матеріали з періодичних видань, що висвітлюють основні віхи життя й творчості поета, його літературні портрети, фотографії.

Борис Ілліч – автор понад 50 книжок: збірників поезій, численних публікацій, есе, статей, які друкувались в Україні та за кордоном. Його твори перекладено російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Поет високої культури і громадського обов’язку Борис Олійник зосереджував свою увагу на найбільш важливих проблемах часу, наполегливо утверджував високі гуманістичні ідеали. Він глибоко переконував, що кожна людина має жити напруженим життям, бути щедрою й щирою, розуміти красу, неповторність кожної миті існування на землі.

     У бібліотеках району були оформленні книжково-ілюстративні виставки

«Борис Олійник – камертон нації» - Бузовиця

                  «Слово поета бентежить серця» -  Кельменецький філіал

                             «Співець духовної сили народу» -  Вартиківці 

                                 «Сонце Бориса Олійника» -  Комарів

   Відео ролик «Великий поет, великий українець» -  Оселівський філіал