ПЛАНЕТА КАЗОК ДЖАННІ РОДАРІ

      Цибуліно і капітан Півбороди, кум Гарбуз і  кум Суниця, синьйор Помідор і скрипаль Груша так яскраво, так дотепно і так вигадливо могла писати тільки одна людина в світі - Джанні Родарі.

     Його книжки потрібні всім нам, бо якщо в дитини не буде достатньо вітамінів веселощів і вітамінів фантазії, то вона не буде дитиною, а стане зразу маленьким дорослим у капелюсі та ще й з текою під пахвою. Вона буде сердитися, а не радіти, коли починається дощ, і ніколи в житті не побачить у небі торта. А якщо його там не побачити, то він ніколи не спуститься до нас на землю.

     Кожен з нас, дорослих, теж виростав з якоюсь книжкою цього письменника в руці. Спитайте в своїх батьків - і вони вам підтвердять це. Тим більше дивно це звучить, якщо зважити на той факт, що Джанні Родарі писав італійською мовою й до нас могли доходити лише поодинокі його книжки. Але вони виявились такими гарними, такими веселими, що майже щороку приходили до нас. Бо не можна зупинити доща чи сніга, це є і буде, поки світ є світом. Отак і казки Джанні Родарі.

  

  Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. До нього вона була трохи немічною, штучною. Він зробив свого Цибуліно гучним, мов барабан. Завирувало  справжнє життя серед Лимончиків, Вишеньок, Груш і Цибуль.

      І хоча там виявилися всі синьйори - від Помідора до Гороха, це не заважало нам зрозуміти, що Цибуліно ми їм не віддамо. Він - наш!

     Джанні Родарі легко й невимушено приніс у казку зовсім сучасне життя з його незвичними для казки проблемами. В «Торті у небі» йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, до якої нікого не слід підпускати, а справжнісінький торт. І побачити це допомогли дорослим діти. Вони не мали ні спеціальних приладів, ні літаків, а тільки чисті душі й радісні очі.  Правда виявилася на боці дітей. І тільки так має бути на світі. Заради цього і писав свої казки Джанні Родарі.

   

        А ще йому вдалося залишити в казці теплі, приязні почуття. Найкраще це втілилось в «Подорожі Голубої Стріли». Вона подекуди зовсім тиха, навіть якась домашня. її слід читати у ліжку, перед тим як батьки востаннє гримнуть, що давно вже час вимкнути світло. Але можна ще встигнути прочитати дві сторінки. Бодай одну! Мабуть, і справжні феї полюбляють приходити до людей саме такої вечірньої пори, коли вони можуть заховатися в темряві, щоб їх не помітили дорослі.

  Зовсім незвичними виявилися «Казки по телефону». Їх розповідав своїй доньці батько, який був комівояжером і весь час подорожував світами. Щовечора він дзвонив додому - і починалася нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводилося платити, то й казки його були зовсім короткими. Але це не завадило їм бути і цікавими, і дотепними, і мудрими. Ось, приміром, «Як один перукар купив місто Стокгольм».

      Йому вдалося повернути Землі звання Планети Казок. Адже Джанні Родарі міг розказати казку про кожну річ, що поруч з нами. Навіть брехня змогла потрапити в казку, як це діється в «Джельсоміно в Країні брехунів», де все одно врешті-решт перемагає правда.

     Як потрібні книжки Джанні Родарі всім нам, можна побачити ще й із того, скільки фільмів поставлено за його казками, скільки п'єс з'явилося на сценах наших театрів. Здається, ніби він був не італійський, а український письменник. І, мабуть, так вого й було насправді. Адже полюбити можна тільки когось свого, рідного й дорогого - таким залишається для всіх нас Джанні Родарі.

   Нам усім пощастило, що Джанні Родарі писав свої блискавичні казки. Пощастило, що в Україні їх рік за роком перекладали, що в нашій країні він знайшов собі таких вірних читачів, і читають казки  італійського казкаря спочатку батьки, а коли вони виростають, то передають свою любов до них дітям.

     Джанні Родарі хотів, щоб усі ми не лише любили читати чи слухати казки, а й самі навчилися їх складати. Заради цього він навіть випустив спеціальну книжку, що називалася «Граматика фантазії». Отже, коли ви й самі захочете стати казкарями, неодмінно знайдіть цю книжку і прочитайте. Виявляється, фантазії теж можна і треба вчитися, щоб хоч трохи наблизитися до такого чемпіона людської фантазії, яким був цей італійський письменник.

      Любі друзі спрбуйте написати  самі свою казку. І нехай вона буде у вас і весела, і цікава, і трохи сумна, як у Джанні Родарі.