Іловайськ – 2014 рік: пекло серед соняшників

     «Коли Україну огорнула непроглядна темрява, вони соняхами запалали на полях української журби…»

                                                         / Андрій Зелінський, військовий капелан /

        29 серпня День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

     Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам, українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. Як відомо, бої за важливий стратегічний об’єкт Донбасу - місто Іловайськ, тривали з середини серпня. Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, але тут втрутилася російська армія. У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська, за офіційними даними, під час Іловайської операції і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 - отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 158 вважаються зниклими безвісти.

   До цієї трагічної дати в Кельменецькій центральній районній бібліотеці для користувачів Інтернет – центру було проведено героїчну панораму «Іловайськ – 2014 рік: пекло серед соняшників». Бібліотечні працівники розповідали про Іловайську трагедію, коли наприкінці серпня 2014-го на Сході України поспіли соняхи, але збирати їх було складно, бо тоді на Сході, й у цих соняхах зокрема, тривали бої та залишалися загиблі українські захисники. Присутні на заході вшанували хвилиною мовчання загиблих Героїв, які віддали своє життя за свободу, за батьківщину, за єдність. Також, було переглянуто уривок документального фільму «Іловайськ – серпень 2014» та проведено бібліографічний огляд літератури «За волю, правду й майбуття» біля книжково-ілюстративної виставки «І нашу мужність не здолати. Серед представленої літератури – книги про Іловайський котел які розповідають про мужність, відважність та героїзм тих, хто поклав життя за Україну, про тих хто на власні очі бачив війну з її страхітливими наслідками, спонукають віддати належне тим, без кого наша воля і мирне життя не стали б реальністю.

    Євген Положій  "Іловайськ" - книга про мужність неймовірний героїзм і людяність українських солдат і офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, батальйонів тероборони, всіх тих, хто опиняється в кінці серпня 2014 року в "Іловайському котлі", що став найбільшою поразкою української армії в ході війни на сході. Це чесна книга про війну, яка, як відомо, нікого ще не зробила краще, натомість, серед крові, вогню та заліза люди залишаються людьми.

https://www.yakaboo.ua/ilovajs-k-rozpovidi-pro-spravzhnih-ljudej.html

      

   П’ять секунд, п’ять днів, п’ять років, вічність — такий часовий алгоритм нового роману Євгена Положія. Головний герой, який все життя — у Вільних профспілках, на обох Майданах — бореться за справедливість, зрештою, коли починається війна, йде на фронт і там потрапляє в «Іловайський котел». Тяжко поранений, у складі групи з тринадцяти бійців, намагається вижити в безнадійній ситуації. Після піврічного лікування, восьми операцій, емоційно виснажений, він приймає рішення, що вже зробив свою справу і прийшов час відпочити. Але коли старий товариш — народний герой, той, хто разом з ним пліч-о-пліч боровся за правду, тепер силою і страхом створює в рідному місті свою бізнес-імперію, стає очевидним: якщо не борешся зі злом, опиняєшся на темному боці. Тож боротьба триває...

  https://www.yakaboo.ua/5-sekund-5-dniv.html

     «Іловайський щоденник» Романа Зіненка  —  чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону «Дніпро-1», який пройшов «Іловайський котел» від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, чого зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події.

https://www.yakaboo.ua/vijna-jakoi-ne-bulo-hronika-ilovajs-koi-tragedii-chastina-1-7-24-serpnja-2014-roku.

    Роман Зіненко «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» в 2 томах.

Книги українського військовика й письменника Романа Зіненка, присвячені одній з найбільш трагічних частин сучасної російсько-української війни, Боям за Іловайськ.

https://www.yakaboo.ua/vijna-jakoi-ne-bulo-hronika-

       

 Велетень нескореного духу

       

         28 серпня — 130 років від дня народження українського поета Дмитра Загула (1890-1944)

       Народився 28 серпня 1890 року в селі Мілієві, тепер Вижницького району, у селянській сім’ї. Рано залишився сиротою. Вчився у Чернівецькій гімназії, яку закінчив 1912 р. Навчався на філософському факультеті Чернівецького університету.

      Почав друкувати свої вірші ще з шкільної лави в газеті “Буковина” (1909). З 1912 р. співпрацював з газетами “Нова Буковина”, “Народний голос” на сторінках яких друкував свої вірші. Наступного року побачила світ його перша збірка “Мережка”.

      У 1915 році Д. Загул був інтернований російськими військами і вивезений у Нижній Новгород, пізніше переїхав до Одеси, а згодом до Києва. Д. Загул з ентузіазмом сприйняв проголошення незалежності України і створення Центральної Ради. Активізувалася його творчість, друком виходять збірки “З зелених гір” (1918), “На грані” (1919). Деякий час учителював, а з початку 20-х р. перейшов до літературної і наукової праці.

      Брав активну участь у громадському житті, виступав як критик і літературознавець. Був членом літературної організації “Західна Україна”. Його збірки “3 зелених гір”, “На грані” (1919), “Наш день” (1925), “Мотиви” (1927), “Поезія” (1966). Він написав підручник “Поетика” (1923), статтю “Рима в “Кобзарі” Шевченка” (1924), опублікував ряд матеріалів про сучасну йому українську поезію, досліджував “Слово про похід Ігоря”, писав статті про творчість Ю.Федьковича, В.Стефаника, В.Кобилянського, П.Тичину, В.Сосюру.

Дмитро Загул — автор перекладів творів Г.Гейне, Й.В.Гете, Ф.Шіллера, Дж.Байрона та інших (“Грими, грими могутня пісне”, “За буйнесеньким вітром в погоню” та ін.).

       В лютому 1933 р. був звинувачений в участі у “контрреволюційній організації, яка ставила собі за мету повалення Радянської влади шляхом збройного повстання” і засуджений “трійкою” ДПУ до 10-річної ізоляції в концтаборах Забайкалля й Колими, де й загинув влітку 1944 року. Реабілітований Військовим трибуналом Київського військового округу 9 серпня 1957 р. 1990 року широко відзначалося 100-річчя з дня народження письменника. З цієї нагоди засновано обласну літературну премію ім. Дмитра Загула. В Чернівцях на

будинку гімназії №5, де колись навчався Д.Загул встановлена меморіальна дошка. Одна з вулиць міста Чернівці носить його ім’я. У 2002 році у Чернівецькому видавництві «Місто» побачило світ двомовне українсько-німецьке видання «Вибрані твори» Дмитра Загула у перекладі Г. Труша.

    Кельменецька центральна районна бібліотека пропонує своїм відвідувачам книжову виставку «Народжений Україною», присвячену життю і творчості Дмитра Загула

      В Бузовицькому філіалі презентовано виставку-портрет 

«Символіст із Буковини Дмитро Загул»

       Іванівецьким філіалом підготовлено онлайн знайомство

   «Мрії замріяні, сни перемріяні довго у серці складав»

   

З мальв, чорнобривців, калини
 плетемо вінок України

          День незалежності України – велике національне свято нашої державності. Народ України святкує уже 29 річницю здійснення споконвічної мрії наших предків – бути господарями на своїй найбагатшій, прекрасній і чарівній українській землі.

        Ще з часів Київської Русі українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї, не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Історичні умови складалися так, що на наших землях постійно панували інші народи-сусіди. Та попри все наші предки віками боролися за свою свободу і лише нинішнє покоління – наші сучасники – у 1991 році відстояли її. Безумовно, ця визначна дата навічно увійшла в історію молодої держави, золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

         З нагоди такої величної дати в історії України в бібліотеках Кельменецької РЦБС проведено ряд заходів.

    Бібліотечні працівники Кельменецької ЦРБ та РДБ запросили своїх користувачів на історико-патріотичний репортаж «Нехай святиться у віках в борні здобута Незалежність». Ведучі заходу Віоріка Дєдова та Майя Городецька розповідали про довгий і складний шлях до незалежності та згадали про народні звичаї і традиції українців. Корисним для присутніх став аукціон цікавих повідомлень «Українці, що удосконалили світ» та перегляд відеопрезентації «Символи України – скарб українського народу». 

        На книжково-ілюстративній виставці «У серці живе Україна»

 були представлені документи про історію і сучасність України.

В Ленковецькому філіалі було проведено літературно-музичне свято 

«Україна - неповторна, єдина свята»

Дністрівський філіал презентував  книжково-ілюстративну виставку

«Зі святом тебе, Україно!»  та слайд презентацію.

Івановецьким філіалом підготовлено

віртуальну виставку  «Духом вільна рідна Україна»

Бузовицький філіал представив  книжково-ілюстративну виставку

«Ти одна неподільна Україно моя вільна»

В Бурдюзькому філіалі  проведено краєзнавчу годину

«Моя країна – Україна»  

Біліотекар Вороновицького філіалу  підготувала

книжково-ілюстративну виставку

«Молимось, Боже єдиний нам Україну храни»

В Оселівському філіалі презентовано книжково-ілюстративну виставку

 «Велична і свята моя рідна Україна, одна на всіх як оберіг»

В Подвір’ївському філіалі організована книжкова виставка

 «Державність вимріяна поколіннями»

Три символи на фоні історії

Не тільки людина, не тільки сім’я мають властиві їм ознаки – такі зворушливі і неповторні. Кожна держава має також свої розпізнавальні символи. Державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки,що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави. Основними носіями національної символіки держави є герб, прапор і гімн. Вони втілюють у собі провідну національну ідею соборності українських земель, їхньої багатовікової державної традиції. Працівники Кельменецької районної дитячої бібліотеки підготували і провели для своїх користувачів геральдичний калейдоскоп «Три символи на фоні історії». Бібліотекарі розповіли дітям про історію походження державних символів. 

Східні слов’яни, які жили на території України, з давніх давен використовували символічні зображення квітів, звірів, птахів, зірок для того, щоб розрізняти окремі племена, родини або землі, які їм належали. У побуті українців найбільш уживаним  було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Перша згадка про тризуб у літописах належить до Х століття. У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. З плином часу тризуб поступово виходить з ужитку. Після утворення Української Центральної Ради тризуб знову – символ України. А в 1919 році, з моменту проголошення Акта соборності України, він стає гербом. У 1991 році, коли наша країна здобула незалежність, золотий тризуб знову став національним державним символом України.

 Прапор виник в античні часи.  Найуживанішими кольорами прапорів були червоний, білий, блакитний, жовтий, малиновий та їхні сполучення. Блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими хрестами, або іншими знаками, поширились у ХVII-XVIII століттях.  Це поєднання кольорів було відтворене у Державному Прапорі України після проголошення незалежності у 1991 році. Вибір українцями жовто-блакитних кольорів умотивований тим, що символами країни є чисте небо та пшенична нива.

Як герб і прапор, гімн також належить до найбільших святинь будь-якого народу. Це ті слова і музика, які торкаються найпотаємніших струн душі, які змушують кожного вставати при перших же акордах і з трепетом у серці відчувати велику гордість за свій народ, свою Батьківщину. Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони виконувалися на честь богів та героїв. З плином часу гімн став урочистою піснею, яка об’єднувала близьких за духом людей, надихала їх на добрі справи, дарувала наснагу. Музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі, тоді роль державного гімну  виконували бойові заклики та пісні, які створювали піднесений настрій перед битвами. У 1862 році з’явився вірш відомого етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Вірш був покладений на музику Михайлом Вербицьким і невдовзі став новим національним гімном. 

                                   

                                                                                          

          Кузьма Скрябін: він поруч, він у серці

          Легендарний український співак, фронтмен гурту "Скрябін" Андрій Кузьменко сьогодні міг би відзначати свій 52-й день народження. Життя артиста у 2015 році перервала трагічна ДТП, таємничі подробиці якої спливають по сьогодні. 

        Андрій Кузьменко народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Його мама була вчителем музики, а тато інженером. 

           Кузьма з дитинства цікавився музикою, закінчив музичну школу по класу фортепіано і навіть створив свій панк-гурт, який виступав на шкільних дискотеках. 

       Кузьма Скрябін у молодості навчався на стоматолога, але ця професія здалася йому нудною, і Кузьма вирішив пов'язати своє життя з музикою. У 1989 році з'явився гурт "Скрябін".

          У 1994 році Кузьменко одружився з художницею Світланою Бабійчук. У 1997-му у пари народилася дочка, яку назвали Марія-Барбара - на честь улюбленої актриси Кузьми Барбари Брильської.

         Крім музики, Андрій Кузьменко багато подорожував і займався спортом. Він навіть став майстром спорту з біатлону. Приблизно з 2003 року Кузьменко працює як ведучий програми "Шанс" разом зі співачкою Наталею Могилевською. 

      У 2006 році Кузьменко проявляє себе як талановитий письменник після видання його власної книги-автобіографії «Я, Побєда і Берлін». Вона мала шалену популярність, кілька разів перевидавалася. У 2009 році створив групу "Пающіє труси", допоміг здобути популярність гурту "Дзідзьо". У тому ж році був членом журі літературної премії "Книга року Бі-Бі-Сі". У 2014 році допомагав військовим в зоні АТО на сході України.

     Загинув Кузьма 2 лютого 2015 року в результаті зіткнення його авто з молоковозом недалеко від Кривого Рогу. 

          Серед молоді багато прихильників творчості Кузьми Скрябіна, тож шановні користувачі, запрошуємо вас відвідати юнацький абонемент районної бібліотеки та познайомитись з книгами автора.

                                                             Я, ”Побєда” і Берлін 

       Ця книжка — літературний дебют відомого українського співака Андрія Кузьменка (Кузьми), лідера групи «Скрябін». До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, "Побєда" і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда», на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людиноненависництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад…

                                                              Я, Паштет і Армія 

      Ця книжка — виключно чоловіча п'єса з використанням характерної військової риторики, написана відомим українським співаком Андрієм Кузьменком (Кузьми). Книга «Я, Паштєт і Армія» — розповідь про армійського друга Кузьми Паштєта (Сергія Павлова), який потрапив в армію через проблеми з деканом в університеті, де Сергій був кандидатом біологічних наук. Книга проникнута армійськими буднями та гумором, який піднімає настрій кожному.

           

                                                                                    Я, Шонік і Шпіцберген

           У повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях 2006 – 2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.

                                                                        Проза 

     До цього видання включено усі прозові твори Кузьми Скрябіна, в яких якнайкраще розкрився його оригінальний, приправлений іскрометним гумором письменницький талант.

                                                                     Проза. Поезія 

      У цьому виданні під однією обкладинкою зібрано увесь творчий доробок Кузьми — як прозові його твори («Я, «Побєда»  і Берлін» , «Я, Паштєт і Армія», «Я, Шонік і Шпіцберген»), так і поетичні — тексти пісень. У них Кузьма Скрябін постає, з одного боку, оригінальним прозаїком з іскрометним почуттям гумору, а з іншого — глибоким ліриком, що відчуває найтонші порухи душі.

                                                 10 найкращих пісень Кузьми Скрябіна