Три символи на фоні історії

Не тільки людина, не тільки сім’я мають властиві їм ознаки – такі зворушливі і неповторні. Кожна держава має також свої розпізнавальні символи. Державні символи – це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки,що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави. Основними носіями національної символіки держави є герб, прапор і гімн. Вони втілюють у собі провідну національну ідею соборності українських земель, їхньої багатовікової державної традиції. Працівники Кельменецької районної дитячої бібліотеки підготували і провели для своїх користувачів геральдичний калейдоскоп «Три символи на фоні історії». Бібліотекарі розповіли дітям про історію походження державних символів. 

Східні слов’яни, які жили на території України, з давніх давен використовували символічні зображення квітів, звірів, птахів, зірок для того, щоб розрізняти окремі племена, родини або землі, які їм належали. У побуті українців найбільш уживаним  було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Перша згадка про тризуб у літописах належить до Х століття. У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. З плином часу тризуб поступово виходить з ужитку. Після утворення Української Центральної Ради тризуб знову – символ України. А в 1919 році, з моменту проголошення Акта соборності України, він стає гербом. У 1991 році, коли наша країна здобула незалежність, золотий тризуб знову став національним державним символом України.

 Прапор виник в античні часи.  Найуживанішими кольорами прапорів були червоний, білий, блакитний, жовтий, малиновий та їхні сполучення. Блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими хрестами, або іншими знаками, поширились у ХVII-XVIII століттях.  Це поєднання кольорів було відтворене у Державному Прапорі України після проголошення незалежності у 1991 році. Вибір українцями жовто-блакитних кольорів умотивований тим, що символами країни є чисте небо та пшенична нива.

Як герб і прапор, гімн також належить до найбільших святинь будь-якого народу. Це ті слова і музика, які торкаються найпотаємніших струн душі, які змушують кожного вставати при перших же акордах і з трепетом у серці відчувати велику гордість за свій народ, свою Батьківщину. Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони виконувалися на честь богів та героїв. З плином часу гімн став урочистою піснею, яка об’єднувала близьких за духом людей, надихала їх на добрі справи, дарувала наснагу. Музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі, тоді роль державного гімну  виконували бойові заклики та пісні, які створювали піднесений настрій перед битвами. У 1862 році з’явився вірш відомого етнографа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Вірш був покладений на музику Михайлом Вербицьким і невдовзі став новим національним гімном.