Дівчата зрізають коси …

                                Дівчата зрізають коси

                                І туго шнурують берці,

                                Їм щастя приснилось, здалося.

                                Кровить забинтоване серце. 

                                                                        Олена Задорожна

   Подобна Євгенія Дівчата зрізають коси. Книга спогадів/ російсько-українська війна/ Євгенія Подобна, тексти; Укр.  Ін-т нац. пам’яті. - К: Люта справа, 2018. - 346 с.

   

       Книга «Дівчата зрізають коси»- це спогади 25 жінок-військових, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки та ін.

               У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій.

       Ці історії було записано з листопада 2017 до липня 2018 року воєнною кореспонденткою Євгенією Подобною, яка цьогоріч стала лауреаткою премії імені Тараса Шевченка у номінації «Публіцистика, журналістика».Перемогу у Шевченківській премії Євгенія присвятила Яні Червоній, якої уже немає серед живих

          Із спогадів жінки-військослужбовця Яни Червоної ( позивний «Відьма), яка загинула 2 квітня 2019 року в зоні проведення ООС.

                    /Уривок із книжки Євгенії Подобної   «Дівчата зрізають коси»/

       «Особливо страшно було почути вперше: «В нас 200-й». Саме я приймала цей сигнал. Потім друге повідомлення: «В нас 200-й». Ми не знали навіть, хто саме загинув, група тоді розбилася і хлопці втратили одне одного з виду. Потім іще одне таке повідомлення. І я сиділа й не знала, кого вже немає в живих, а хто повернувся в бліндаж. Єдине ім’я, яке ми на той момент знали - «Шайтан» (Микита Яровий) - командир нашої роти. Далі повідомлення в ефірі стали уривчастими, з криками, і взагалі неможливо було зрозуміти, що там відбувається.

            Серед загиблих у той день був Андрій Байбуз (позивний «Ефа»). Він воював разом з дружиною, Вікою. Я не забуду ніколи той момент, коли ми вже знали, що він загинув, а Віка ще ні. І ми всі ховали очі. Бо вона все ще чекала, що ось він повернеться. А ми вже знали, і сказати ніхто нічого не міг. І коли хтось, не пам’ятаю навіть, хто це був, сказав про смерть її чоловіка, вона заплакала, але продовжила працювати - в той момент вона саме сиділа на раціях. Ми хотіли її підмінити, але вона не погодилась і дочергувала свою зміну…»

    

      Шановні користувачі, щоб дізнатися всі історії про жінок на війні прочитайте збірку «Дівчата зрізають коси», яка зберігається у фонді читального залу Кельменецької ЦРБ. Героїні книги абсолютно різні, та історія кожної унікальна. У цих історіях поряд сміливість і страх, поразки і перемоги, сила і слабкість, щире кохання і біль втрат, який важко описати словами. Кожна з цих історій по-своєму унікальна, і жодна не залишить читача байдужим.

         Читайте на сайті:

      https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/divchata_zrizaiut_kosy.pdf