Микола Гоголь – істинний знавець серця людського

   

    "На це я вам скажу, що сам не знаю, яка в мене душа – хохлацька чи російська. Знаю тільки те, що ніяк би не дав переваги ні малоросіянинові перед росіянином, ні росіянинові перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і як навмисне кожна з них містить у собі те, чого немає в іншій, - явний знак, що вони мають доповнювати одна одну...аби опісля злившись воєдино, вони витворили щось досконаліше в людстві."

         Особиста думка М. Гоголя щодо власної                               національної приналежності

                             Із листів до Олександри Смирнової

     В історії світової культури є безсмертні імена. До них належить ім’я великого українського прозаїка, драматурга, критика і публіциста Миколи Васильовича Гоголя.

    Саме Микола Гоголь, поряд із Тарасом Шевченко та  Іваном Котляревським, пробудив Україну до нового життя. Він воскресив у народній пам`яті козацьку славу, романтику  Запорізької Січі, боротьбу за свободу і незалежність. А могутній образ Тараса Бульби навіки став уособленням українського героїзму, мужності й самопожертви.

     Письменник здобуває безсмертя не тоді, коли його книги стоять на полицях, а коли їх читають. Українцям Микола Гоголь близький національним світобаченням, любов`ю до рідної землі, до своєї батьківщини – Полтавщини…

     М.В. Гоголь  залишив у спадок рідному народові неоціненний доробок з повістей і романів, драматургії та публіцистики, більшу частину яких можно поставити у ряд найвищих досягнень світової літератури.

    Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році.

   Свою освіту Гоголь почав в 1821 році в Ніжинській гімназії вищих наук. У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга, там він служив чиновником.

   Там він був трохи розчарований, оскільки коштів на існування не вистачало, в актори його не приймали, літературна діяльність не вдавалася. Під псевдонімом В. Алов в 1829 році він написав романтичний твір «Ганц Кюхельгартен». Після різкої критики на адресу книги, він сам же знищив її тираж.

   Перша повість Гоголя «Басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «Вітчизняні записки». Поступово він став зав’язувати знайомства з літературним гуртком Петербурга. Він спілкувався з О. Сомовим, бароном Дельвіг, П. Плетньовим, Пушкіним і Жуковським.

   Поступово з’являлися у пресі нові роботи Гоголя. Серед них, «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинська ярмарка», «Майська ніч». В альманасі «Північні квіти» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Однак його першим великим літературним успіхом стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». В цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору.

   У 1833 році письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії Петербурзького університету. В цей період він цілком зайнявся вивченням історії України, що потім лягло в основу задуму «Тараса Бульби» (1835).

  Усвідомлюючи всю силу театру, Гоголь зайнявся драматургією. Твір Гоголя «Ревізор» було написано в 1835 році, а в 1836 вперше поставлено. Через негативну реакцію публіки на постановку «Ревізор», письменник залишає країну.

   Незабаром після цього, письменник поїхав за кордон до Швейцарії, Парижу, де завершив свій твір «Мертві душі». У 1841 році, повернувшись до Росії, за допомогою Болонського він домігся того, щоб в друк вийшов перший том «Мертвих душ». У другому томі відбилася духовна криза, що настигла письменника на той час.

   Незабаром душевний стан Гоголя погіршився. 4 березня 1852 року письменник помер, а більш ніж за тиждень до цього спалив другий том “Мертвих душ”.