Жінка-СВІТОЧ сучасності

Я вірю в книжку. В хороше якісне мистецтво. Неможливе думаюче суспільство без книжки. Від «коефіцієнту читання» в суспільстві залежить, настільки люди в ньому покладаються на раціо, бачать зв’язок між подіями. Тільки читання формує здатність мислити не кліпами, а утримувати розвиток сюжету в часі і проектувати це на зовнішній світ…

                                                                                          О. Забужко

Оксана Забужко – наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика, оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоювати любов читачів і визнання критики в Україні та за кордоном.

Оксана Стефанівна Забужко народилась 19 вересня 1960 року в Луцьку. Закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. 1987 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Викладала україністику в американських університетах, провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» та ін.), вела літературні майстер-класи в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка.

Оксана Забужко є автором поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Диригент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998» (2001), прози: «Інопланетянка» (1992), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Репортаж із 2000-го року» (2001), романів «Польові дослідження з українського сексу» (1996), «Музей Покинутих Секретів» (2009), поем, повістей, книги есеїстки «Хроніки від Фортінбраса: Вибрана есеїстка 90-х» (1999).

Крім того, вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. У її перекладі вийшли друком твори П. Сміта, Сільвії Плят.

Філософсько-літературний доробок О. Забужко становлять праці: «Дві культури» (1990), «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) та «Шевченківський міф України» (1997). Її твори здобули міжнародного визнання, особливо широке в Центральній і Східній Європі. Вірші перекладалися шістнадцятьма мовами світу і 1997 р. удостоєні поетичної премії Global Commitment Foundation. Серед інших літературних нагород - премії Фонду ім. Щербань-Лапіки (1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (2009), восьмої літературної премії Angelus (2013) та ін.

Вся творчість Оксани Забужко – поетична, прозова й публіцистична – становить своєрідну спробу філософського заглиблення в основи людського буття, виявляючись на всіх його рівнях: самопізнання, осягнення природи іншого, світового космічного і міфологічного творення.

З нагоди 60-річчя від дня народження Оксани Забужко в Кельменецькій  центральній районній бібліотеці підготовлено книжкову виставку «Неповторний погляд на світ», яка презентує творчий доробок однієї з найвідоміших письменниць сучасної України.

Виставка містить поетичні й прозові видання О. Забужко, зокрема романи, повісті, есе, філософсько-літературознавчі праці.

Твори Оксани Забужко на екрані й театральні постанови в театрах України та світу.

 «Попіл» («Попелюшка»). Вистава Театру Ла Мамма (Нью-Йорк)

(Прем’єра: Гарвардська театральна майстерня, Бостон, Масачусетс, 12 липня 1997р.).

 «Клітемнестра». Моноопера. Композитор В.Балей (США) (Світова прем’єра: Меркін Хол, Нью-Йорк, 21 лютого 1998 р.)

 «Хроніки від Фортінбраса». Фільм (Київська студія хронікально-документальних фільмів, реж. Оксана Чепелик) (2001 рік)

 «Прип’ять. Натюрморт». Музичне відео пам’яті жертв Чорнобиля.(Канада-США) (BeSharpStudios, Нью-Йорк (США), 2002).

 «Польові дослідження з українського сексу» - моновистава Галини Стефанової (Київ) (Прем’єра 5 квітня 2003 року)

 «Польові дослідження з українського сексу» на сцені Театру Полонія (Варшава)  (Прем’єра: 28 лютого 2006 р.)

 «Дівчатка» в ефірі Чеського Радіо (радіоп’єса) (2008 р.)

 «Калинова сопілка» в Чернівецькому музично-драматичному театрі ім.Ольги Кобилянської (5 грудня 2009 р.)

    Трансляція роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів»  18 січня 2015 року на чеському радіо («Телекритика» http://www.radiosvoboda.org )

http://zabuzhko.com/ua/films/index.html

Художні твори Оксани Забужко

І знов я влізаю в танк...

Нова збірка актуальної публіцистики відомої письменниці - це книга для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить перед українцями сьогодення. Тут ідеться про химери «поневоленого розуму» та про нові маски й форми, яких набуває в епоху мас-медіа давня війна, про пошук героїв, про знакові постаті й тексти, а зрештою про те, як гідність і спротив нав’язаним правилам гри дають нову надію європейській цивілізації. Це ексклюзивний репортаж із гарячих точок інформаційного фронту, де триває боротьба з забуттям і байдужістю, які мало не коштували нам держави.

Музей покинутих секретів

Новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики вже встигли назвати шедевром, а авторку порівняти з Достоєвським і Томасом Манном. Це – сучасний епос новітньої України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда – про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою. Саме такого тексту бракувало українській літературі! Це – новий жанр: роман 21-го століття, де майстерно поєднуються історичний детектив, соціально-психологічне полотно й містичний трилер, сни і ява міняються місцями і українська історія за останні шістдесят років уперше постає живою і цілісною. На 830 сторінках – десятки доль і сюжетів: бойові стежки УПА, закриті КГБ архіви, забуті драматичні сторінки радянських 1970-80-х і буремних 1990-х... Все це, переломившись у долях головних героїв, народжує новий погляд на наше сьогодення. «Це роман про любов і смерть, – говорить сама письменниця, – про те, що зі смертю насправді ніщо не кінчається». На цю книжку чекали не лише в Україні: уже завершується підготовка до друку німецького видання (вийде 2010 року у видавництві «Droschl»), тривають переговори з видавцями Польщі, Росії, Голландії, Швеції, Угорщини...

Книга Буття. Глава четверта

«Книга буття» — це пошук людиною життєвих цінностей, орієнтирів, зрештою, власної «людськості», то повість «Інопланетянка» — це самоідентифікація і самореалізація людини. Символічним є те, що в «Книзі буття» чоловік бореться за своє власне, не нав’язане суспільством життя, натомість жінка-інопланетянка шукає в житті певний сенс. Якщо для Авеля з «Книги буття» мистецтво — це чинник, що визначає людину як іще «живу», то для Ради-інопланетянки мистецтво — це спосіб життя та засіб самовираження.

Після третього дзвінка вхід             до зали забороняється

Зібрання найяскравіших зразків малої прози за три десятиліття — від найуспішнішої української авторки. Читач знайде тут як визнані шедеври, перекладені багатьма мовами та поставлені на численних європейських сценах («Інопланетянка», «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку»), так і маловідомі юнацькі спроби письменниці в різних прозових жанрах. Завершує книжку нова, щойно дописана повість, у якій драма непорозуміння між матір’ю й дочкою стає своєрідним підсумком історії цілого покоління — «покоління відкладеної війни».

         Друга спроба

До «Вибраного» однієї з кращих українських поетес ХХ-ХХІ століття увійшли вірші з книжок «Травневий іній», «Дириґент останньої свічки», «Автостоп», «Новий закон Архімеда», з неопублікованої дитячої книжки «Весняний акварель», нові вірші та поетичні переклади.

Notre Dame d’Ukraine:           Українка в конфлікті міфологій

Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзна­чена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки — найгірше прочитаної і найдра­матичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків. Це не лише фундаментальна історико-культурна праця та вишукана філологіч­на екзегетика. Це ще й книга-попередження про наше сьогодення — про те, як жорстоко ми розплачуємося за втрату й забуття багатовікової лицарської культури.

Сестро, сестро: Повісті та          оповідання

Сестра, мати, подруга, коханка, творець своєї й чужої долі... Найглибші таємниці жіночої душі — у виконанні нашого найбільшого майстра психологічної прози. Нове, доповнене видання книжки, яка вже стала сучасною класикою і яку європейська критика порівнює з творами Анджели Картер і Ельфріди Єлінек. Книжка Року-2003 в Україні, Книжка Року-2006 газети «Lidove noviny» в Чехії. 

        Івановецький філіал презентує відео «Жінка з пером»

Оксана Забужко  цікава і неординарна, привертає  до себе увагу насамперед незвичністю, нешаблонністю лексики. Її наукові розвідки вражають авторською пошуковістю і глибиною думки. Сучасна письменниця  стала світлим променем у письменстві, пов’язавши різні  покоління, різних митців різних культур.