Пливе у даль віків замріяний Дністер

           Від північних схилів Українських Карпат до сонячних берегів Чорного моря звивистою 1362 кілометровою стрічкою часом тихо, подекуди бурхливо несе свої води на південний схід друга по величині ріка України – Дністер.

       Дністер – транскордонна річка, друга за розмірами в Україні та дев’ята в Європі, що належить до важливих водних артерій України, а для Республіки Молдова є головною водною артерією. Водні ресурси Дністра використовувалися ще з часів Київської Русі. Як воднотранспортна магістраль річка здавна слугувала для сполучення Прикарпатських районів з Причорноморськими і це перше чим вона привертала до себе увагу. Водночас Дністер є однією із наймальовничіших річок, красу і велич якої важко описати словами. Саме Дністром утворено унікальне природне явище, що відноситься до Семи чудес України – Дністровський каньйон. 

         Перші згадки про витоки річки з’являються ще у V ст. до н.е. у творах давньогрецького історика Геродота під назвою «Тірас». Цей давній термін походить від іранського прикметника «швидкий», а з курдського перекладається як «дикий», «неприборканий». У IV ст. Амміаном Марцелліном згадується вперше сучасна назва як «Данаструс». У молдован і румунів річку здавна називали «Ністру», а у Київській Русі – Дьністрь. Ця первинна назва і увійшла до України, а згодом річка стала відома як Дністер. Тож є кілька версій походження назви річки Дністер, але взагалі воно може бути простим: «дон» – вода, «стрий» – швидкий.

      Бере свій початок Дністер з гори Розлуч, що знаходиться поблизу села Вовче Львівської області. Далі, спустившись з висоти близько 900 м над рівнем моря, річка гірським потоком прокладає собі шлях по Передкарпаттю, перетинає південно-західний край Подільської височини, протікає по межі України з Республікою Молдова, а потім, повертаючись на територію України як судноплавна річка, впадає у Дністровський лиман.

       Дністер має протяжність 1362 км, із них 705 км протікають територією нашої держави та 220 км – транскордонною   лінією. Загальна     площа   його басейну з притоками   становить 72100 км². Деяка   частина   русла   річки   є для України загальною з Республікою Молдова і по ній проходить державний кордон країн.

 

       Дністер є однією із найкрасивіших річок України, подорожуючи вздовж річки, можна насолодитися мальовничими ландшафтами. У Дністра високі скелясті береги, висота яких досягає двох метрів, а русло річки утворює водоспади і невеликі острівці. Серед скель є входи в таємничі печери, однак родзинкою річки вважається все ж таки каньйон.

       Дністер багатий на велику кількість риби, всього налічується близько 40 різновидів. Тут водяться: окунь, підуст, судак, густера, короп, краснопірка, сом, жерех, верховодка, із рідкісних видів – це вирезуб, марена, стерлядь.

       Ліси в басейні річки вкривають схили Карпат, а вершини їх зайняті луками – полонинами. В горах на висоті переважають хвойні породи дерев, а нижче – листяні. У рівнинній частині басейну Дністра лісів небагато, переважають листяні породи: дуб, ясен, клен, липа, граб, у західній частині Поділля зустрічається бук. У лісах водяться козуля, борсук, заєць, білка, вепр, ласка, кіт лісовий, іноді трапляються олені та рись.

 Також вражає різноманітність птахів, найчисленнішими видами є: берегова ластівка, пелікан, лебідь, великий та малий баклан, чапля. лелека чорний та рибалочка, на островах водиться чимало мартинів і крячків. Крім того, на луках пониззя Дністра живуть коровайки та жовті чаплі, які занесені до Червоної книги України.

      Живиться Дністер від дощових вод та сніготанення й має свою характерну рису – паводковий режим, що зумовлюється значним коливанням зимових та літніх опадів. Так, щороку на річці відбувається по кілька паводків, особливо після випадання зливових дощів влітку або стрімкого сніготанення навесні. Причиною паводкового стану є низька місткість русла річки через її круті береги та вузькі заплави.

Дністер упродовж багатьох тисячоліть відігравав роль основної транспортної артерії, що зв’язувала Прикарпаття й Пониззя з Балканами і Близьким Сходом. У далекому минулому з півдня річкою доставлялись вироби з металу, античний посуд, тканини тощо, а племена Подністров’я вивозили хліб, хутро, шкіру. З часів Київської Русі до середини XIX століття Дністром сплавляли до чорноморських портів цінну деревину, вивозили зерно, хутро, мед, віск, зброю, вироби місцевих ремісників.

       Тепер господарське значення Дністра зросло. Він дає питну воду для великих та малих міст. Крім того, річка приводить у рух турбіни Дністровської ГЕС та  однієї із найбільших гідроакумулюючих станцій у світі – Дністровська ГАЕС.  Дністровський гідровузол є стратегічним об’єктом для України, адже він здійснює надійне електро та водопостачання населення і промисловості. 

 

      Дністер протікає через густо заселену територію. Через це рівень антропогенного впливу на екосистему річки від витоків до гирла дуже високий. Крім того, на берегах його приток розташовані  промислові гіганти. Тут працюють великі цукроварні та м'ясокомбінати, а безпосередньо на берегах Дністра лежать великі промислові центри з погано функціонуючими очисними спорудами або навіть зовсім без них.

    У верхній частині басейну Дністра головними забруднювачами також є населені пункти, які спричиняють прискорене замулення й забруднення річки. У прибережній зоні річки розташовані господарські подвір'я, тваринницькі ферми, літні табори для худоби, склади міндобрив, городи, в багатьох місцях земельні площі розорюються аж до самої річки.

    Дуже шкодять Дністру екологічні катастрофи, які інколи тут трапляються. Внаслідок цього в Дністрі гинуть майже всі живі організми на протязі кількох сотень кілометрів, а мільйони людей  позбавлені джерела питної води.  Усе це негативно впливає на екологічний стан Дністра, а в майбутньому може стати згубним для багатьох екосистем річки.

       Цікаво, що у Дністра, як і у Дніпра, також є свій день. Так, щороку у другу суботу липня відзначається Міжнародний день Дністра, який має на меті закликати суспільство змінити своє відношення до використання водних ресурсів, зокрема Дністра, посилити екологічну освіту та виховати шанобливе ставлення до природних багатств.

                                          Легенда про Дністер

Кажуть, десь далеко в Карпатах є такий дід, що керує підземними водами. Він їх тримає під землею і випускає лиш скільки треба, бо якби всі вирвалися на волю, то наробили б великої шкоди. А так ходять вони підземними льохами, дають поживу лісам, травам і навіть на високі гори просочуються.

Якось бігав там попід землею прудкий потічок, заглядаючи у кожний куточок, натрапив на вузеньку щілину в землі, визирнув на білий світ і аж очі затулив — світло так його вразило, що мало не осліп. Але згодом, коли очі звикли до сонячного світла, замилувався потічок на зелену землю і синє небо, а потім побіг до діда і став проситися нагору, на білий світ.

Дід посварив пустуна, а коли побачив, що той не жартує, став відраджувати, аби не йшов туди, бо на світі зле — взимку студено, а влітку душно, що люди будуть над ним збиткуватися. Але потічок так просився, що дід зрозумів: його вже ніяка сила не спинить.

— Як так, то йди, — сказав йому, — але про нас не забувай. Хто звідси виходить — назад не вертається, вода догори не тече. І ти будеш бігти, бігти вниз, доки не добіжиш до моря. А як добіжиш, то воно тебе прийме до себе і вже не пустить.

Потічок уже зібрався вибігати, та дід притримав його і каже:

— Зачекай. Ось, візьми собі два камінці, сховай добре. Як добіжиш до моря, покажеш йому, аби воно знало, з якого ти роду і звідки.

Потічок вхопив камінці і побіг, аж зашуміло.

Дорогою почав людям служити. Вони ставили млини, і він їх крутив, бо ж оминути їх не міг. Жінки приходили зі шматтям, і він мусив їм його полоскати. Чоловіки приходили ловити рибу, і він уже не боронив, звикся з ними.

Так він добіг аж до моря. Привітався з тими величезними хвилями, передав поклін від свого діда і став проситися, аби море прийняло його до себе.

Море зашуміло і каже:

—    Гаразд, я тебе прийму, та скажи ж, як називаєшся.

—    Не знаю.

—    Ти не знаєш, але я маю знати, кого беру до себе.

—    Дід дав мені два жовтенькі камінчики, щоб показати тобі.

—    Покажи.

Потічок — лап-лап довкола себе, а камінців нема.

—    Ви знаєте, я їх дорогою на дні стер.

—    На дні стер, то на дні стер, — відказало море. — Якщо так, то відтепер будеш називатися Дністер.

«Нариси Дністра»

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

В книзі описано життя прибережних містечок і сіл у межах тодішніх російських володінь: від села Анути вище Хотина і до Дністровського лиману (нині це територія України та Молдови). Ми дізнаємось про природу, старожитності й, насамперед, про заняття і побут мешканців обох берегів Дністра: українських і молдавських селян-хліборобів, євреїв - крамарів і контрабандистів, а також німецьких, болгарських та швейцарських колоністів.

            

Дністер

 

Тече Дністер з минулого в майбутнє,

зрізає русло порухом води.

В каньйоні тво́рить явище могутнє –

стрімкі лісисто-скельні береги.

 

З Карпат й Поділля набирає сили,

несеться в море звивистим шляхом.

З верхів’я до пониззя він щосили

води́ штовхає кубометри напролом.

 

Дощі завзято розмивають схили,

Дністер ковтає власні береги,

зухвалі води верби затопили,

ріці і села підтопити до снаги.

 

Біжить Дністер, пірнає під мостами,

шліфує мокрий камінь тисячі років.

Меандрами блистить між берегами,

міцніючи від добігаючих струмків.

 

На берегах минувшина завмерла,

Дністер стрімкий притягує людей.

Історія на скелях записів не стерла

про те, що бу́ло й що колись буде.

                                                             Анатолій Пасічник