На календарі третій місяць Осені

 

Листопад Наймолодший син Матері-Осені, якому вона доручає зустріти Бабу-Зиму та її сивобородих синів. Тому він більше прихильний до свого двоюрідного брата Грудня, аніж до рідного – Жовтня, і дозволяє Бабі-Зимі сніжити на полях і лісах. В цей же час Мати-Осінь, щоб прискорити прихід зими, вкорочує листопадові дні. Природа останнього місяця осені у стурбованій задумливості. То згадає про минуле літо, і тоді сонечко прогляне з-за хмар. А то подумає про близьку зиму, і небо відразу закошлатиться важкими темними хмарами, а по землі вперіщать холодні байдужі дощі.

Особливо гарною є пізня осінь. Все навколо виглядає так, ніби митець пофарбував природу в жовті, червоні й помаранчеві кольори, залишивши всюди свої фарби. Триває листопад, але багряні крони дерев ще не скинули до кінця зів’яле різнокольорове листя. Зупинившись серед цієї неповторної краси, можна почути, як лунають навколо тисячі різноманітних звуків природи. Це пісні птахів, шурхіт листя, дзижчання комах, подих  прохолодного вітерцю. Вже залишилося зовсім не багато часу, і природа порине в довгий зимовий сон.

Закінчується осінь, але ні-ні та й піднесе сюрприз - видасть такий погожий листопадовий день, що ошукані квіти й мошки боязко вилазять на світло: невже весна? Але, прийшовши в себе, листопад тут же починає проливати холодні сльози, а то й зовсім посипає сніжком, ховаючи сірість і убогість барв під білу ковдру. Робота у нього така - землю до зими готувати, грудень зустрічати.

Листопад - місяць, у якого напоготові й віз, і сани. Тому й кажуть: «Листопад - вересню онук, жовтню - син, а зимі - рідний брат». У цей час йде боротьба осені з зимою, тому холоднеча зі снігом часто перемежовується з періодами відносного тепла. Через нестійкий характер листопад часто порівнюють з березнем. Обидва місяці відмежовують зиму від літа- березень запрошує в гості весну, а листопад зачиняє ворота осені. Залишається зовсім трохи до зими.

Під цю пору з дерев опадає останнє осіннє листя, й ліс стає незатишним, непривітним. «У листопаді голо в саду», – говорить народна мудрість. Жива природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок. 

А ще восени є цікава пора –бабине літо. Достеменно невідомо, звідки походить ця назва. Є кілька цікавих версій. Можливо, в старовину так назвали ці теплі дні тому, що в таку погоду бабусі ще могли посидіти на призьбах і погрітися на сонці. Цікаво, що в американському варіанті англійської мови бабине літо називається зовсім по іншому - індіанське літо

Саме золотою осінню, коли всі дерева одягаються в різнобарвні костюми, прощально кружляють птахи в небі, а потім наступають похмурі та дощовиті дні - серце наповнюється солодкою тугою й очікуванням снігу. Дощова погода навіває смуток, але  як приємно  сидіти   з чашкою гарячого чаю, гарною книгою і дивитися у вікно, за яким нещадно б’ють великі краплі дощу! Осінь-час читати книги.