Я зорею зійду на високім 

чолі небосхилу

           Краса навколо! Лиш кохати, жити!

           А біль у груди, мов ножами, б’є.

           І неможливо в долі щось змінити,

           Приймати мусиш все таким, як є...

                                                Анна Дущак

Щороку 3 грудня в усьому світі відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю, який проголошено Генеральною асамблеєю ООН у 1992 році.

Це надзвичайний день –день сильних і спрямованих людей, на долю яких випало нелегкі випробовування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Розуміють, яке це життя дороге, яким би воно не було.

Саме в цей день, бібліотечні працівники Кельменецької ЦРБ Віоріка Дєдова, Наталя Яковинчик та Аліна Городецька завітали у 8–Б клас Кельменецького ліцею-опорного закладу, де спільно із вчителькою української мови та літератури Мариною Федоряк провели для учнів поетичні читання «Я зорею зійду на високім чолі небосхилу» за творчістю талановитої буковинської поетеси Анни Дущак.

Бібліотекарі розповідали про нелегку долю, оптимізм й доброту дівчини, яка важкою хворобою була прикута до ліжка, але не зневірилася. Паралізованою рукою, як «сльозою рубіновою на камені», писала вірші. Її врятувало Слово, адже Господь благословив Анну бути у чистій, як сльоза, у високій, як Небо, у неперебутній, як добро, Поезії. Восьмикласники декламували вірші пейзажної, інтимної, філософської лірики, кожен рядок із яких, мовби ковток чистого, свіжого повітря, життєрадісність і духовна міць.

Особливим драматизмом оповиті новели з народного життя, написані Анною Дущак, уривки з яких зачитувала вчителька.

Також було переглянуто слайд-презентацію «Видатні історичні постаті з особливими потребами», уривок фільму про Анну Дущак «Я прийшла до вас» та прослухано пісню «Як сталось так, що став для мене всім» на слова поетеси.

На книжково-ілюстративній виставці «Промені людської доброти», були представлені збірки творів письменниці, публікації з періодичних видань та поетів Василя Васкана, Наталії Григорчук, публіцистичні роздуми Володимира Михайловського, присвячені мужній жінці Анні Дущак.

Пам’ять про Анну Дущак житиме у її віршах, новелах, цвістиме вічним Дивоквітом любові. Адже вона – звичайна у незвичайному, творча у слові, велика в любові. Пам’ятаймо про це. Читаймо твори Анни і листаймо сторінки свого життя.