Шановні друзі!, читальний зал Кельменецької центральної бібліотеки запрошує ознайомитись з новинками, отриманими від Українського інституту книги за програмою поповнення бібліотечних фондів.

                    

Хай  Новий рік з добром до вас іде!

Кожен народ має свої звичаї, традиції, свята, що виробилися протягом багатьох століть і освячені часом.

Історія свят – це, мабуть, найцікавіша сторінка української культури. Кожне свято – це радість, щире спілкування, розваги та частування.

Зимовий цикл свят є найбільш популярним і очікуваним в українців. Особливо цих свят з нетерпінням чекають діти. Вони пов’язані з приємними сюрпризами, надіями на чарівне виконання бажань, вірою, що все загадане здійсниться.

У читальному залі Кельменецької центральної районної бібліотеки розгорнуто книжково- ілюстративну виставку  «На свята земля багата – звичай має кожне свято». Видання, представленні на виставці, знайомлять користувачів із православними святами, традиціями,  звичаями та  обрядами  українського народу.

Шановні колеги, користувачі бібліотеки, відвідувачі блогу!  Прийміть щирі вітання з прийдешнім  Новим  2021 роком та Різдвом Христовим!

 

         Працівники  Кельменецької  районнної  дитячої  бібліотеки  щиро  вітають  усіх своїх  користувачів,  колег,  друзів  бібліотеки, які протягом року дарували нам цікаві книги, і просто хороших людей з прийдешніми Новим роком та Різдвом Христовим.  Бажаємо, щоб  2021  рік подарував  багато приводів для радості і щасливих моментів. Нехай здійсняться найзаповітніші бажання і в усіх справах вас супроводжує удача!  Залиште всі негаразди  позаду і в цю новорічну ніч  повірте в диво, воно обов’язково збудеться!

         До привітань  приєднуються  і наші постійні користувачі Борденюк Дмитрик  

та Тетянка Дворська, яка  хоче  привітати всіх  українською та англійською мовами.

І нашу мужність не здолати

     Шановні користувачі, запрошуємо Вас до читального залу Кельменецької центральної бібліотеки, переглянути видання   про українсько-російську війну на сході України, які представлені на книжковій полиці «І нашу мужність не здолати»

          Це чесні і відверті розповіді від очевидців, які нічого не вигадували а намагалися бути максимально точними у своїх спогадах і результатом цього є книги ретельного дослідження яке ґрунтується на спогадах. 

 

Щиро  вітаємо  учасників  онлайн-марафону  читання  творів  зі  збірки       М. Івасюка «Елегії  для сина». Юні читці  Кельменецького  ліцею – опорного закладу, з яким співпрацює Кельменецька  районна  дитяча   бібліотека,  чудово  підготувались   та емоційно  і проникливо читали улюблені поезії:  учні 5-А класу -  Раренко  Надія – «Твої роки», Ніколайчук  Вікторія – «Колискова», Чебан Софія– «Весна сплела із рути» (керівник Дана Крива), 11-А клас - Ілаш  Олена – «Я повертаюся до твого світла» (керівник  Марія  Олійник).

Їхні старання було гідно оцінено, всі  вони  отримали цікаві книги та дипломи за участь в онлайн – марафоні.

 

«Ми  проти насильства! 

Ми за  любов  та добробут!»

Завершився  обласний  конкурс  малюнку  «Ми  проти насильства!  Ми за  любов  та добробут!»  в  рамках  Всеукраїнської  акції  «16  днів  проти  насильства».  В  ньому  взяли участь  і  талановиті діти  Кельменеччини.  На конкурс було відправлено 27  робіт  юних художників-читачів бібліотек-філіалів нашого району.

Оцінювало роботи  дітей  поважне  журі  в  складі начальника сектору зв’язків з громадськістю управління патрульної поліції в  Чернівецькій області  Ігора Пастуха, директора Чернівецької художньої школи ім. М. Івасюка Тетяни Гакман, заступника директора з наукової  роботи Чернівецької обласної бібліотеки для дітей Ірини Рудої.

  10 грудня в Чернівецькій обласній бібліотеці для дітей відбулось  нагородження переможців конкурсу. Серед них і наші юні читачі:

Мардар Ольга, смт Кельменці – номінація «Лайк проти насильства»

Ряба Поліна,  с. Мошанець – номінація «Лайк проти насильства»;

Андрущак Ілля, с. Бабин – номінація  «Маленькі серця проти насильства»;

Ворожбитюк  Анастасія,  с. Бабин – номінація «Креативність»;

Гуцуляк  Максим, 

с. Оселівка – номінація                «Креативність».

Вони нагороджені дипломами і книгами від Чернівецької  обласної бібліотеки для дітей.

Бажаємо читачам-художникам нових творчих здобутків та нових  перемог.

Кельменецька  районна  дитяча  бібліотека  вітає   переможців обласного  туру  Всеукраїнського  дитячого  літературного  конкурсу «Творчі  канікули  2020»,  організованого  Національною  бібліотекою  України  для  дітей.

      Юні  читачі  Кельменеччини  взяли  в  ньому  активну  участь. 

Щиро  вітаємо  переможця – активну  читачку  районної  дитячої  бібліотеки  Мардар  Ольгу  в  номінації  «Безмежний  світ  моєї  уяви».  Також  вітаємо  читачів – учасників конкурсу  з с. Комарів Ялову  Ілону  в  номінації «Знайомтеся – це  ми!», с. Нелипівці  Давидну Аню в  номінації  «Моя  майбутня  професія»,  с. Козиряни  Онуфрійчук  Валерію  в номінації  «Природа – джерело  натхнення  та  краси»,  с. Росошани  Бурлаку  Аделіну  в номінації  «І  в  кожному  із  нас  уже  жив  філософ», с. Вовчинець  Биховську  Маряну  в номінації  «Моя майбутня  професія». Всі  вони були  нагороджені грамотами та цікавими книгами  від Чернівецької  обласної  бібліотеки  для дітей.

                                                                                                                Бажаємо  всім  юним читачам  нових творчих  досягнень.

 

 

                                    Зимовий час – книжковий час, тому читають всі у нас !                                                   / новинки літератури Кельменецької ЦРБ /                                              До вашої уваги презентація нових надходжень до  Кельменецької                          центральної районної бібліотеки. Приємного перегляду

                                                                            

             Миколай Святий із неба в оселю кожну зазира

Завтра у наш рідний  край

 Завітає Миколай,

 Принесе в своїй торбинці

 Для усіх дітей гостинці.

       Взимку є чимало свят, яких з нетерпінням чекають дорослі і діти. Цей святковий зимовий час розпочинається 19 грудня, коли відзначається День Святого Миколая. Щороку приходить він у кожну родину з миром і дарунками для дітей. Хто ж такий Святий Миколай? Ось що розповідає легенда..

       Давно-давно, жив хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.

      Мав Миколай дуже добре серце і хотів допомогти всім довкола.
Під покровом ночі Миколай брав на плечі мішок з харчами, грошима і одягом та йшов до осель бідняків. А там підкидав подарунки у вікна.
      Дуже любив він дітей, тому вони найпершими отримували подарунки.
      Але не забував і про вдів, сиріт і інших нужденних.
      Минули роки. Миколай став священником, а далі і єпископом. Всі шанували і любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
      Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав:
    –Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
    – Нічого не бажаю, – відповів Миколай, – тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
     Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:
    – Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
     А на землі пам’ять про Миколая не завмерла. Всі пам’ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святим назвала.
    Та й на небі Миколай не сидить та відпочиває: він то подорожніх від хуртовини рятує, то пожежу допомагає гасити, то на морі шторм зупиняє. Допомагає людям, як може.

Люблять діти Миколая,

Шану кожен віддає

Хто в мольбах його благає,

Всім він поміч подає.

Через нього Божа ласка

З неба сходить до людей,

Миколайчику, будь-ласка,

Завітай до всіх дітей.                                                              

     У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка.
     Взагалі-то напередодні чарівної ночі потрібно написати лист-прохання до Святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але, якщо малюк ще цілком не писемний, то Святий і так здогадається.

     А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і не довга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то попри різочку Святий все ж покладе бодай цукерку чи помаранчу. Життя Святого Миколая нам дає важливий урок:бути щирими, лагідними, трудолюбивими. І поки ваше серце чуйне, докладайте все своє старання, усі свої турботи для того, щоб тільки святе, чисте і добре входило у вашу душу. Наслідуймо добро і вчинки Миколая!  І звернемося до Святого із проханням: нехай допоможе жити в мирі і злагоді.  Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

   

     Пріодичні видання для вас, на кожен день в будь який час

    Періодика для відвідувачів бібліотек-ковток сучасного духу, актуальних новин та інформації. До вашої уваги  огляд періодичних видань 2020 року Кельменецької центральної районної бібліотеки.

 

 

Засіяна словом  стежина

Розпочинаємо серію дописів літературно-мистецької сторінки «Засіяна словом  стежина»  нашої землячки, талановитого літератора, автора книг «Квіти від Тамари», «Думки Уголос від душі», «Новоселиця. Моє Рідне Село», «Доля Катерини» Тамари Романюк.

                                                                  "ГОСПОДНЯ  ЗЕМЛЯ,  І  ВСЕ,  ЩО  НА  НІЙ".  .  .  .  .

.   .Вийшла  я  на  своє  велике  охайне  подвір"я,  встелене  густою  зеленою  травою,  що  нагадувала  справжній  витканий  килим,  на  якому  ніжно  виблискували - переливалися  краплинки  вранішньої  роси,  і  застигла...  Як  війнуло  на  мене  свіжою  прохолодою  весняного  повітря!  Чи,  можливо,  осіннього?  Але  ж  за  календарем  має  бути  Зимонька - Зима...  Як  вдихнула  глибоко  на  повні  груди,  аж  дух  захопило!  Яка  то  невимовна  насолода!

.   .На  небі  блакитному  -  жодної  хмаринки,  ніби  хтось  чарівним  пензликом  вибілив - вичистив  усі  ГОСПОДНІ  небеса...  І  хоч  сонечко  яскраве  не  світило - не  зігрівало матінку - Землю  в  той  день,  здавалось,  що  я  потрапила  на  мить  в  інший  світ  благодаті  й  умиротворення,  звідки  так  не  хотілося  йти.

.   .Високі  сіро - чорні  дерева  із  розлогими  гілками  без  листочків  нагадували  кремезних  казкових  велетнів,  що  вийшли  раптом  із  дрімучого  лісу  у  світ  широкий,  аби  надійно  охороняти  нас,  людей...  І  яблуні,  і  вишні,  й  абрикоси,  і  груші,  а  з  ними  і  високорослі  кущі  білого,  лілового,  фіолетового  бузку  та  тоненького  жасмину,  на  яких  пробивалися  ніжні  молоді  пагони,  мали  свою,  особливу  "будову  тіла".  Адже  великі  гілки  й  молоденькі  гілочки  створювали  вишукану,  тільки  їм  властиву,  композицію  на  материнському  стовбурі.  Перед  очима  моїми  вимальовувався  величний  природний  ансамбль  із  ніжносплетіння  живих  дерев.

.   .А  під  деревами  казковими,  як  навесні,  зеленіли - кучерявились  витончені  листочки  молодого  водозбору,  багаторічних  гвоздик,  маленьких  примул,  блищалися  тверді  листочки  хрещатого  барвінку,  смарагдово  зеленіли  кущики  лілії  білосніжної.  То  тут,  то  там  тягнулися  до  світла  одинокі  квіточки  білої  ромашки,  оранжевої  газанії,  голубого  барвінку,  що  розцвіли  майже  одночасно.

.   .І  тільки  дивовижний  розкішний  самшит  гонорово  красувався - зеленів  своїми  блискучими  дрібненькими  листочками  на  всеньке  подвір"я,  заглядаючи  зачаровано  на  дівчину - калину  із  червоними  китичками  спілих  ягід,  що  немов  убралася  у  коралове  намисто.                                                                          

 .Був  Грудень.  Ішов  п"ятнаднадцятий  день  Зимоньки - Зими...

.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .ТАМАРА  РОМАНЮК,  

.  .  .  .  .  .  .  .  ."Мої  рідні  Кельменці",  15 грудня  2020 року.

 

Корифей українського театру
 

 «З перших кроків самопізнання на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю,  щоб воно стало здатним висловити культурну  освічену річ,виспівати найтонші краси високих поезій»
                          Михайло Старицький

 

      

   В українській літературі другої половини XIX – початку XX століття значне місце посідає творчість Михайла Петровича Старицького – нащадка Володимира Великого, представника однієї з уславлених українських родин — Старицьких-Лисенків, фундатора українського професійного театру, талановитого поета, драматурга, прозаїка, видавця, перекладача. Він був одним із тих невтомних трудівників, чиєю працею живиться кожна національна культура.     

14 грудня 1840 року у селі Кліщинці на Полтавщині (нині – Черкащина) народився один із засновників українського театру корифеїв, автор п’єси «За двома зайцями», драматург Михайло Старицький.

З дванадцяти років залишився сиротою і виховувався у Лисенків. Мати Старицького походила з цієї родини. Опікуном Михайла був Віталій Лисенко, син якого – Микола – став засновником української національної музики. Хлопці були майже однолітками і потоваришували. Вони разом вчилися у Харківському, потім Київському університеті, були учасниками київської Громади, власним коштом заснували та утримували недільні школи, разом розвивали український театр. 

Після бурхливого київського життя Михайло Старицький повернувся на Полтавщину до батьківського маєтку. Якось на вечорницях він побачив селянку Степаниду і закохався. Ця дівчина надихнула Старицького на написання слів чудової пісні «Ніч яка місячна». Призначивши їй зустріч, аби освідчитись, чекаючи кохану увечері біля річки, Старицький вигадав рядки: «Ніч яка місячна, ясная, зоряна, видно, хоч голки збирай! Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай!». Та дівчина була заручена, тож своє кохання і сімейний затишок Старицький знайшов із Софією Лисенко (сестрою друга Миколи Лисенка).

Із родиною Старицький деякий час жив на Поділлі, там він купив маєток. 1871-го перебралися до Києва. Тут з Миколою Лисенком заснували Товариство українських акторів. Першою виставою, яку поставили була «Різдвяна ніч» за мотивами повісті Миколи Гоголя. Згодом вони  поставили більше десятка власних п’єс. Для розвитку театру були потрібні кошти, тому Старицький продав маєток на Поділлі і очолив першу українську професійну театральну трупу. «Склалося товариство, – писав Іван Франко,– якого Україна не бачила ні до, ні після». Протягом 1886-1887-го тривали успішні гастролі Москвою та Санкт-Петербургом, після чого тріумф чекав на українців у Варшаві, Вільнюсі, Тифлісі. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж актори імператорського театру, мали найкращі декорації та костюми.

1893-го Старицький пішов з трупи, бо не мав більше коштів на її утримання, а також геть розхворівся.

Решту життя присвятив літературній діяльності. Написав та видав поезії, п’єси «Маруся Богуславка», «Остання ніч», романи «Буря», «Розбійники», повісті «Заклятий скарб», «Облога Буші».

Якщо спробувати охопити поглядом 40-річну письменницьку діяльність М. Старицького, то стане очевидним, що поетом він був упродовж усіх років творчості. Перший вірш «Ждання» написав у 25 років, останній – «Двері, двері замкніть!..» – 2 квітня 1904 р. (за кілька днів до смерті). Найсильніше художньо розроблено в його поезії тему України («Нива», «До України», «До молоді») і тему народного безправ’я і злиднів («Весна», «Крайкоминка», «Швачка», «Сумно і темряво...», «І ґвалт, і кров», «Місто») близьку до неї – політичного та національного гноблення («Занадто вже!», «Залихими владарями», «Що не день, то гірша мир трухлявий», «Серце моє нудне...», «Нема правди» та ін.). Загалом поезія — одна з найцінніших сторінок його мистецької біографії, адже демонструє розвиток української лірики від доби «пошевченківської» до неоромантичних тенденцій початку ХХ століття. Вірш М. Старицького «Виклик», покладений на музику Миколою Лисенком, став із часом народною піснею. Уперше твір прозвучав як арія Левка з оперети «Утоплена». Пісня-арія передавала душевний стан, думки та почуття героя і мала жанрові ознаки не лише пісенної лірики, а й романсу.

     Завітавши до Кельменецької центральної районної бібліотеки, ви зможете ознайомитись з творами Михайла Старицького

  До однотомника ввійшли такі драми письменника: «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Талан». В 1978 році на кіностудії «Укртелефільм» за мотивами драми «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» був знятий однойменний фільм.

        Природність конфлікту, викінчена форма кожної сцени, п'єси в цілому – все це ставить на перше місце у спадщині митця драму «Не судилось» (1881), засновану на дійсних фактах. «Факт, що послугував темою у моїй драмі, – зазначав М. Старицький, – факт правдивий, з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком... У драмі навіть самі фамілії з малими одмінами, – так замість Ілляшенків–Ляшенки, а решта ті ж самі». Під первісною назвою «Панське болото» п'єсу не дозволили виставляти. Драма «Не судилось» побудована на контрастному зіставленні світоглядних позицій інтелігента-демократа (Павло Чубань) і ліберала з поміщиків (Михайло Ляшенко), ширше – конфлікт охоплює стосунки українського панства і трудового села.

      Комедійна п’єса українського драматурга написана 1883 року українською мовою. В свою чергу пєса «За двома зайцями» Старицького – це переробка комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Ця комедія не втрачає своєї актуальності і сьогодні. П’єса включена в репертуар багатьох українських театрів. В 1961 р. знято художній комедійний фільм українською мовою (згодом дублюваний російською мовою) за мотивами п'єси. 

 

 ПовістьМ.Старицького «Останні орли» протягом тривалого часу залишалася невідомою ні читачам, ні дослідникам. Ця історична повість українського письменника-класика – широке полотно про Коліївщину, повстання українського народу під проводом Залізняка та Гонти. Відтворюючи соціальні та релігійні конфлікти того часу, показуючи непримиренну боротьбу народу проти польської шляхти і католицького духовенства, автор багато уваги приділяє особистому життю своїх героїв. Сюжет твору динамічний і напружений.

           В останні роки свого життя, попри хворобу, М. Старицький написав історичнийроман «Разбойник Кармелюк»   (1903) російською мовою. Письменник під час створення роману керувався досить показовим міркуванням: «Отже, я, працюючи і на чужій ниві, все живописую тільки своє рідне з минулого і сучасного життя і прихиляю тим симпатії сотень людей до нашого поля, до наших розкіш…». В романі відтворюється широка картина визвольної боротьби українського народу в першій половині ХІХ століття на Поділлі, і з використанням історичних і фольклорних джерел змальовується образ мужнього й талановитого організатора селянських мас. Ім’я народного бунтаря довго було в селянському середовищі символом помсти гнобителям за кривди і знущання. Письменник цілковито спростував офіційні твердження про розбійництво Кармелюка, протиставивши їх сповідуваним героєм віковічним приписам народної моралі. Важливо також, що М.Старицький наполегливо акцентує на тому, що Кармелюк, як і гайдамаки, вів боротьбу передусім проти польсько-шляхетських чужоземних поневолювачів. «Разбойник Кармелюк» є цінним надбанням української історичної романістики. Поєднуючи просвітительські, реалістичні та неоромантичні тенденції в зображенні подій і осіб, М.Старицький написав високохудожній твір про героїчну боротьбу подільського ватажка за національне та соціальне визволення.

                     Розгойдані дзвони пам’яті

Тієї ночі терпко цвів полин,

І припадала до дороги м’ята.

Так пахло чимось добрим і земним,

Йшла на розп’яття Україна – мати.

Тридцять чотири роки тому на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в світовій історії техногенна катастрофа, якій судилося стати незагойною раною для всього людства. Страшна ядерна аварія забрала життя і здоров’я тисячі наших співвітчизників, спричинила тяжкі екологічні наслідки, відізвалася болем та стражданнями у багатьох родинах.

Бог рятує душі, ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  врятували землю й життя, дароване Господом.

Щорічно 14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В цей день ми низько схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді у ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Глибоко вдячні всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи, серед яких було чимало мешканців нашого району – вони виявили героїзм, самовідданість та мужність в тих страшних екстремальних обставинах.  

Даниною пам’яті всім, хто поклав своє життя і здоров’я заради ліквідації страшних наслідків Чорнобильської аварії, пересторогою всім прийдешнім поколінням є виставка-реквієм «Розгойдані дзвони пам’яті», яка експонується в читальному залі Кельменецької центральної районної бібліотеки. На виставці зібрані документи найрізноманітнішого спрямування, які розкривають соціологічні, політичні, морально-етичні аспекти цієї трагедії. Виставка презентує й художні твори, присвячені Чорнобилю.

Щиро бажаємо учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалим від її наслідків, їхнім родинам злагоди й щастя, міцного здоров’я та успіхів, віри та впевненості у завтрашньому дні, сімейного затишку, благополуччя та добра.

Хай завжди поруч з вами буде людська подяка за ваші добрі справи!

     Ґілберт М. Черчилль. Біографія / Мартін Ґілберт / Пер. з англ. Я. Войтко, Р. Ладохіна.- К.: Видавнича група КМ-БУКС, 2019. - 888 с.: 64 окр. арк. ілл.

          Робота визнаного біографа Мартіна Ґілберта з представлення світові Великого Англійця посідає особливе місце серед подібних видань. В основу книги, що вперше виходить українською мовою, покладено факти, відібрані з багатьох дослідницьких джерел та ретельно проаналізовані автором, а також відомості, надані Рендольфом — сином Вінстона Черчилля. Щира й неупереджена розповідь дає змогу зрозуміти, як формувався світогляд цієї людини, як відбувалося його становлення як політика, якими були життєві цінності й пріоритети, чим йому довелося жертвувати заради торжества демократії. Читачам цікаво буде довідатися також про особисте життя та зовсім не політичні захоплення найвідомішого англійця, якого завжди впізнавали за характерним жестом пальцями у вигляді латинської букви «V», що символізує перемогу.        

   Шановні користувачі, цього року книжковий фонд читального залу, завдяки Українському інституту книги поповнився цікавим виданням «Черчилль. Біографія» автором якої є Мартін Гілберт.