Летять наші Янголи в небо…

Війна росії проти України… Скільки втрачених життів, скільки скалічених доль, скільки сліз… Війна забрала життя і наших Синів-Героїв з Кельменеччини.

Захищаючи рідну землю від ворога, вини віддали найдорожче – своє життя.

 

      ТИ НЕ ЗАБУДЬ ПРО МЕНЕ, УКРАЇНО!...

Світлій пам'яті Героїв України

..Упав солдат...

З прострелених грудей

Життя стікало на зелені трави...

Скосила куля тіло молоде...

Пошерхлі губи шепотіли: "Мамо!"...

Здолала віддаль мамина душа,

Відчувши горе, серце  тріпотіло,

Забилося, мов піймане пташа,

І думкою до сина полетіло.

...Солдату марилось, що знову він-дитя,

І над його колискою схилилась

Та, найдорожча, що дала життя,

І, як ніхто й ніколи, полюбила.

Його голівку ніжно обняла,

І колискову пісню заспівала...

...А бій тривав... Здригалася земля,,,

Наосліп смерть мішені обирала...

Вже невідомість уникає слів...

Стискає мама телефон в долоні...

Набрала номер...Син не відповів...

Іще...Іще...Та лиш гудки б'ють скроні...

Передчуття біди вже серце крає...

Голубкою б до сина полетіла !

О Боженьку! Лише не забирай!

Один у мене він! Один-єдиний!

А Бог мовчить...Це- не його війна!

Він вчить нас жити в мирі і любові.

Та править світом хоче Сатана,

В двобій вступивши і з людьми, і з Богом.

Вкраїно- матінко, ти все запам'ятай,

Кожну сльозинку, кожну краплю крові!

Землі своєї й дюйма  не віддай

І не пробач наруги над собою!

Бо ж не для того пестила синів,

Бо ж не для того донечок ростила,

Щоб куля ворога у клятій цій війні,

Найкращий цвіт безжально так косила.

О, скільки їх в обіймах у небес!

О, скільки душ, загублених безвинно!

Озветься болем в серці кожен хрест:

-Ти не забудь про мене, Україно!

...Бій не вщухав...В скорботі гаснув день......

Впивались кулі в заходу заграву...

Вмирав солдат... З прострелених грудей

Життя стікало на зелені трави...

                                                                             Олена Філончук

 Не забудемо… Пробачення не буде… Ніколи.

Слава нашим Героям!!!