Дівчата зрізають коси …
Дівчата зрізають коси
І туго шнурують берці,
Їм щастя приснилось, здалося.
Кровить забинтоване серце.
Олена
Задорожна
Подобна Євгенія Дівчата зрізають коси. Книга спогадів/ російсько-українська
війна/ Євгенія Подобна, тексти; Укр. Ін-т нац. пам’яті. - К: Люта справа,
2018. - 346 с.
Книга «Дівчата
зрізають коси»- це спогади 25 жінок-військових, які брали участь в
російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих
підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці,
снайперки та ін.
У спогадах
йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про
звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів,
місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в
українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із
зони бойових дій.
Ці історії
було записано з листопада 2017 до липня 2018 року воєнною кореспонденткою
Євгенією Подобною, яка цьогоріч стала лауреаткою премії імені Тараса Шевченка у
номінації «Публіцистика, журналістика».Перемогу у Шевченківській премії Євгенія присвятила Яні
Червоній, якої уже немає серед живих
Із спогадів жінки-військослужбовця Яни Червоної ( позивний «Відьма), яка загинула 2 квітня 2019 року в
зоні проведення ООС.
/Уривок із книжки Євгенії Подобної «Дівчата
зрізають коси»/
«Особливо страшно було почути вперше: «В нас 200-й». Саме
я приймала цей сигнал. Потім друге повідомлення: «В нас 200-й». Ми не знали
навіть, хто саме загинув, група тоді розбилася і хлопці втратили одне одного з
виду. Потім іще одне таке повідомлення. І я сиділа й не знала, кого вже немає в
живих, а хто повернувся в бліндаж. Єдине ім’я, яке ми на той момент знали -
«Шайтан» (Микита Яровий) - командир нашої роти. Далі повідомлення в ефірі стали
уривчастими, з криками, і взагалі неможливо було зрозуміти, що там
відбувається.
Серед загиблих у той день був Андрій Байбуз (позивний
«Ефа»). Він воював разом з дружиною, Вікою. Я не забуду ніколи той момент, коли
ми вже знали, що він загинув, а Віка ще ні. І ми всі ховали очі. Бо вона все ще
чекала, що ось він повернеться. А ми вже знали, і сказати ніхто нічого не міг.
І коли хтось, не пам’ятаю навіть, хто це був, сказав про смерть її чоловіка,
вона заплакала, але продовжила працювати - в той момент вона саме сиділа на
раціях. Ми хотіли її підмінити, але вона не погодилась і дочергувала свою зміну…»
Шановні користувачі, щоб дізнатися всі історії про жінок
на війні прочитайте збірку «Дівчата зрізають коси», яка зберігається у фонді
читального залу Кельменецької ЦРБ. Героїні книги абсолютно різні, та історія
кожної унікальна. У цих історіях поряд сміливість і страх, поразки і перемоги,
сила і слабкість, щире кохання і біль втрат, який важко описати словами. Кожна
з цих історій по-своєму унікальна, і жодна не залишить читача байдужим.
Читайте на сайті:
Читайте на сайті:
https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/divchata_zrizaiut_kosy.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар