Книги, народжені війною 

Сьогодні 22 червня День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Тема Другої Світової війни – незвичайна тема... Незвичайна тому, що написано про війну так багато, що не вистачить цілої книги, якщо згадувати одні тільки назви творів, незвичайна тому, що ніколи не перестане хвилювати людей, ятрячи старі рани і душу болем серця, незвичайна тому, що пам’ять і історія в ній злилися воєдино.

Події тієї жахливої війни знайшли свій відбиток у творчості багатьох письменників тих, хто був на фронті та чиє дитинство і юність опалила війна. Звертаються до теми війни і сучасні письменники, показуючи важку долю людей, складні та трагічні колізії їхнього життя, породжені війною.

На абонементі Кельменецької центральної бібліотеки розгорнуто виставку-пам'ять «Книги, народжені війною». У виданнях представлених на виставці думки та спогади про війну, сплетені сюжети від яких щемлять серця кожного, хто відкриває ці сторінки.

Шановні користувачі, ми підготували для вас добірку книг про Другу світову війну, про цей темний період історії, що залишив відбиток суму та героїзму на мільйонах людей, з долями та історіями яких ви познайомитесь на сторінках неймовірно цікавих книг серед яких як всесвітньо відомі бестселери, так і українські сучасні книги.

«Україна в огні», Олександр Довженко

 Книга «Україна в огні» – це історія полум'я, що охопило родину Запорожців та всю Україну, змусивши відправитись боронити рідну землю на фронт. “Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Вкраїну". Кіноповість Олександра Довженка насичена подіями та яскравими описами тогочасних страждань та віроломних подій війни, що випали на долю мешканців села Тополівка.  Поетичність мови та гіркоту сюжету автор поєднав у майстерну розповідь про людську гідність та важкі випробування, яка вже стала класикою для декількох поколінь читачів.

«Чорний ліс», Андрій Кокотюха

У Чорному лісі на Волині українці воюють відразу на три фронти: з німцями, росіянами та поляками. Головний герой – колишній міліціонер, зек, радянський диверсант – мусить розібратися в тому, хто друг, а хто ворог. У нього нині одна мета – зрозуміти, на чиєму боці правда, і відстоювати її зі зброєю в руках.

 «Століття Якова», Володимир Лис

 Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СРСР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.

У сюжетному плані дія роману відбувається мовби в трьох площинах — протягом останнього столітнього року поліського селянина Якова з села Загорани, за п'ять років до того, коли він рятує наркоманку Оленку, яка забрела в його село, і впродовж майже цілого двадцятого століття. Дитяче кохання, викрадення коханої, що стала чужою нареченою, служба у Війську Польському, кохання до польської шляхтянки, війна з німцями, полон і знову війна, велика і особиста трагічна українсько-польська різанина, драматичні повоєнні події. Селянин усе столітнє життя мешкає у своїй старій хаті на Волині, чекає листа від нещодавно порятованої ним Оленки і приїзду на столітній ювілей сина Артема.

«Інтернат», Сергій Жадан

У своєму романі Сергій Жадан максимально далекий від романтизації війни. Його «Інтернат» символізує окуповану частину України, а вчитель Паша – пасивного і безініціативного обивателя, хата якого завжди була скраю. Але війна на те й війна, – вона зачіпає навіть лежачі камені, і сховатися від неї всередині себе самого ніяк не вийде. Вимушена триденна вилазка Паші в «сіру зону» перетворюється для нього на екстремальне випробування на межі життя і смерті. Та хтозна, можливо, якби не племінник Саша, якого потрібно було забрати з інтернату по той бік блокпосту додому, Паша так і залишився б замкненим у своїй інфантильності, не бажаючи знати, де тут свої, а де чужі.

«Танго смерті», Юрій Винничук

Події у новому романі Юрія Винничука «Танґо смерті» розгортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові і під час Другої світової четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули у 1921 році під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджують своєї дружби. Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями. І не лише у Львові, але й у Туреччині. Проте яким чином обидві сюжетні лінії зійдуться докупи, довідаєтеся у несподіваному фіналі.

«Долаючи тишу. Жіночі історії війни»,  Марина Гавришко. 

Справжні біографії, долі дівчат та юнок, яких колись змінила війна… У період Другої світової чимало жінок приєдналося до лав націоналістичного підпілля та Української повстанської армії як зв'язкові, розвідниці, санітарки, воячки… Пліч-о-пліч із чоловіками вони пройшли горнило кривавих подій, спростувавши всі стереотипи «слабкої статі». Їхні голоси тривалий час не було чутно. Їхній досвід був невидимим. Ця книжка - збірка історій-сповідей жінок, які не просто бачили війну та брали активну участь у тогочасних подіях, а прожили її. Вони були не лише очевидицями, жертвами, але й виконавицями насильства. Уся правда про жахи війни, без прикрас та міфологізації. Відверті розповіді про те, що означало бути жінкою під час війни. Унікальні спогади селянок та міщанок, жінок із різною освітою та соціальним становищем, жінок, які обіймали керівні посади в ОУН і були рядовими підпільницями. Живі емоції в історіях, які роками були непочутими та забутими.

«У війни не жіноче обличчя», Світлана Алексієвич

Одна з найвідоміших книг про війну, яку написала Нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич. За своєю суттю Алексієвич — письменниця-документалістка, тому книга створена на розповідях і голосах жінок, які брали участь у Другій світовій війні.

«Останні свідки. Соло для дитячого голосу», Світлана Алексієвич

Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі... Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
            Маленькі розповіді маленьких дітей... Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941—1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12—14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концен-траційних таборах, не померти з голоду...

Дружина доглядача зоопарку, Діана Акерман

«Дружина доглядача зоопарку» - це не просто художній твір, а й справжній підручник з історії. В основі сюжету – реальна історія Варшавського зоопарку часів Другої світової війни. Власники зоопарку - подружжя Жабинських - ховали у вольєрах євреїв, виведених з гетто. Вони врятували близько трьохсот людей. Сміливість і відвага дружини доглядача зоопарку допомогла людям у ті надскладні воєнні дні. У книзі поєднано біль, страх, переживання із світлими почуттями. За мотивами роману було відзнято історичний військовий фільм, режисером якого стала Нікі Каро.  

 «Крадійка книжок», Маркус Зузак.

Дівчинка Лізель вимушено оселяється в прийомних батьків у простій німецькій родині. На вулиці 1939 рік, і справи стають зовсім моторошними. Ті, хто не виказує захвату політикою Гітлера, наражаються на небезпеку.

Але життя триває: потрібно ходити до школи, допомагати вдома і заробляти на їжу. У Лізель з’являються друзі, а прийомні батьки, попри позірну грубість, завойовують її серце своєю добротою. Та війна не спить. Невдовзі родині Лізель на їхній Хімель-Штрассе (тобто Небесній вулиці) доведеться переховувати втікача, а потім і самим балансувати на межі життя і смерті.

Книжка привертає увагу з перших же сторінок незвичністю оповіді – адже цим іронічним, глибоким і віртуозним наратором є сам Смерть.

«Жінка в Берліні»

Рано чи пізно кожна війна підходить до свого завершення, а це означає, що у ній з’являються переможці, а є переможені. Для обох життя має якось продовжуватись. Воєнні щоденники «Жінка в Берліні», хронологія яких охоплює період з квітня по червень 1945-го року, написані авторкою саме тоді, коли Червона армія займала Берлін, і остаточний результат Другої світової вже ні в кого не викликав сумнівів. «Визволителі-переможці» не тільки паплюжили місто, а й не гребували принижувати людей, яких у ньому застали, здебільшого – глумились над жінками і мародерствували. Про свої моторошні досвіди в ролі такої «переможеної», жінка з Берліна писала зі сховку, в оточенні десятків таких самих жінок, як вона, а тому побажала зберегти анонімність.

«Спогади про Другу світову війну. У 2-х томах», Вінстон Черчіль

 У книзі автор міркує над маловідомими історичними фактами, характеризує видатних державних діячів тогочасної епохи. Черчілль детально аналізує події, які після Першої світової привели до реваншизму в Німеччині. Розповідь про події війни ведеться з точки зору британського прем'єр-міністра, східному фронту приділено мало уваги. Велика кількість включених документів, таких як листування з американським президентом Рузвельтом та Сталіним, поєднується з проникливими авторськими коментарями. Вінстон Черчілль визначив девіз книги як «У Війні — Рішучість, у Поразці — Мужність, у Перемозі — Великодушність, у мирі Добра Воля».

Війна і міф. Невідома Друга світова, 1939-1945.

За 70 років, що минули від завершення Другої світової війни, чи ми дізналися всю правду про неї? Багато наших знань досі в полоні міфів, табу та пропаганди. У книжці - вибрані 50 сюжетів від 15 авторів. Робота істориків ґрунтується на довготривалих дослідженнях та опрацюванні розсекречених документів. Її результати свідчать: ці сюжети - міф. Дізнайтеся про них і ви.