Без мови рідної, юначе,

 й народу нашого нема

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

 І народу без мови нема.

Мова – духовний скарб нації. Вона є найголовнішою ознакою народу, що дає йому право називатися нацією.  Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

З метою захисту мовної й культурної багатоманітності на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО був встановлений Міжнародний день рідної мови. Але історія цього дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1962 року у Бангладеш пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників, які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної мови. Саме за пропозицією цієї країни, яка в цей день вшановує пам'ять загиблих за рідну мову, ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Щороку питання рідної мови залишається актуальним для багатьох народів та малих етнічних груп. Недарма кажуть: «Якою мовою думаєш і мрієш, така мова є тобі рідною».

Українська поетеса Ліна Костенко влучно відмітила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Знати, берегти рідну мову – це обов’язок кожної людини.

З малих літ українці люблять, вчать і бережуть свою рідну, солов’їну мову. Як приклад, послухайте вірш, який прочитає найменший читач Кельменецької дитячої бібліотеки Назар Твердохліб.