Холодний подих згаслої свічі

Щороку наприкінці листопада ми відчуваємо холод і мороз. Незалежно від погодних умов і нашого місцеперебування холод усередині наших сердець, бо всіх нас об’єднує важка дата – четверта субота листопада – День пам’яті жертв голодоморів. Це наш  біль і гнів водночас від неможливості забути, зрозуміти й тим паче пробачити жахливі злочини геноциду, який пережив український народ у ХХ столітті.

22 листопада, напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів, у читальному залі Кельменецької центральної бібліотеки відбулась вахта пам’яті «Холодний подих згаслої свічі». У заході взяли участь заступник голови Дністровської військової адміністрації Наталія Решетнік, працівники адміністрації та бібліотекарі.

   Хвилиною мовчання було вшановано світлу пам’ять закатованих голодною смертю  в 1921, 22-му й 23-му в найстрашніші 32-й і 33-й роки – роки Голодомору-геноциду та 1946-му й 1947-му роках

Увесь трагізм, безвихідь, жах голодних років було розкрито на сторінках  національних книг пам’яті жертв голодомору областей України та в матеріалах, представлених на виставці-спомині «Голодомор. Реквієм по безвинних», які висвітлюють трагедію трьох масових періодів голодної смерті українців.

Донесли правду про цю страшну трагедію і архівні документи, з якими присутніх на заході познайомила начальник архівного відділу Дністровської районної адміністрації Інна Раренко, а продемонстровані пані Інною презентації розкрили перебіг, причини та наслідки трагедії голодомору 1946-47 років для жителів колишніх Кельменецького, Хотинського та Сокирянського районів.

23 листопада, як і завжди, рівно о 16-й годині, ми запалимо свічки пам’яті. І допоки ми будемо запалювати цей вогонь, не згасне спогад про мільйони наших предків, яких цілеспрямовано, підготовлено й цинічно штовхнули в обійми голодної смерті. Трагедія, через яку сьогодні ми плачемо й мовчимо так тихо, що це має чути весь світ.

Нехай тепло від мільйонів свічок пам’яті зігріє мільйони їхніх душ.

Вічна памʼять їм усім!