Найбільша з Українок

Леся Українка…Мало таких особистостей у світі, щоб для їхньої ідентифікації було достатньо лише імені.

Тендітна, ніжна, майже дитячої фізичної ваги, Лесю називали без перебільшення великою, мужньою, незламною у вірі та сподіваннях.

На перекір долі поетеса мужньо ставала до боротьби, проголошуючи:

Ні! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

                                                 Жити хочу! — Геть думи сумні!

      Її слова – зброя. Хай зброя словесна, але все ж таки гостра і разюча.

Говорити про Лесю Українку можна багато, однак, краще за всіх можуть сказати  лише  її  твори на тематично-книжковій виставці «Чистий промінь Лесиного слова»,  яка  експонується  в  читальному  залі  Кельменецької  центральної  бібліотеки.

Мислителька,  сильна  і  слабка,  вольова і весняна, вона понад усе любила життя та Україну.

Ім’я  дочки України  не забувають, крізь роки продовжує лунати її вічно жива «лісова пісня», бо у своєму зболеному голосі мала те, «що  вічно не вмирає» – надію, вірю і любов.

А щоб познайомитись з життєвим та творчим шляхом Найбільшої з Українок, запрошуємо до онлайн-перегляду.