Книжковий молодіжний формат

День молоді – це свято творчості й натхнення, енергії і запалу, пізнання і самоствердження, любові і романтики.

Сучасна молодь йде в ногу з часом, активно розвивається, знає чого хоче від життя, вона смілива до експериментів та нових звершень. Перед молодим поколінням сьогодні відкрито багато можливостей: можна вчитися у різних навчальних закладах, відкривати свою справу, знайомитись з новими країнами. Причому, завдяки стрімкому розвитку інформаційних технологій, це все можна робити навіть не виходячи з дому. Кожен може обирати спосіб навчання, роботи та отримання інформації в залежності від своїх бажань та можливостей. Інформації сьогодні дуже багато і вона доступна всім.

До Дня молоді на юнацькому абонементі розгорнуто виставку-рекомендацію «Книжковий молодіжний формат». До уваги користувачів пропонується література, яка буде цікавою молоді і всім, хто відчуває себе молодим.

Молодість – це не тільки прекрасний період у житті кожної людини, але ще й особливий стан душі. Пропонуємо вам завітати до бібліотеки за цікавою книжкою.

«Найменша перлина соборних українських земель»

        Буковина – край лісів і полів, широких долин і величних гір, грайливих потоків і річок, краси Дністровського каньйону, широкоплинного Прута і бурхливого Черемошу. Тут мальовничі міста і села з багатовіковою історією, де кожен куточок випромінює живий  дух легенд та народної мудрості. Цьогоріч у нашому краї визначна подія – 7 серпня Чернівецька область відзначає свій день народження.

З нагоди 85-ої річниці утворення Чернівецької області в читальному залі Кельменецької центральної бібліотеки було проведено краєзнавчу розвідку «Найменша перлина соборних українських земель». Користувачі, які завітали в цей день до книгозбірні, мали нагоду стати краєзнавцями, адже дізнались про історію творення області, її досягнення, познайомились з культурою та традиціями, а також видатними митцями краю.

Мовою світлин і документів розповідала про життя Буковини й розгорнута книжково-ілюстративна виставка «Буковина – квітка України».

Щоб по-справжньому любити свій рідний край, його потрібно добре знати. Тож, запрошуємо всіх до бібліотеки, адже пізнання Чернівецької області продовжується …

Вітаємо нашу область з Днем народження і бажаємо миру, процвітання та добра!

 

«Книгосад» Тамари Севернюк»

«Не маєм права жити задаремно. І не лишити світла по собі», – таке кредо визначила для своєї творчості відома поетеса, журналістка, перекладачка, заслужений діяч мистецтв України, нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня, авторка понад 30 книг поезії та есеїстики – Тамара Севернюк.

Тамара Артемівна народилася 26 липня 1940 року на Поділлі, її літературний талант формувався на Буковині, тут проведено нею довгі роки  життя. В самому зеніті літа Поетеса високого злету зустрічає свій 85-ий ювілейний День народження.

 Напередодні такої вагомої дати в житті письменниці в читальному залі Кельменецької центральної бібліотеки було розгорнуто виставку-ювілей «Щедроти творчої ниви» 

та проведено презентацію книг автора «Книгосад» Тамари Севернюк». Шанувальники творчості пані Тамари, перегортаючи сторінки її книг, поринули у чарівний, неповторний світ поезії про добро, яке кожен повинен творити на землі, про велику любов до України, про культурні цінності, і звичайно про вічне незбагненне почуття – кохання.

Під час проведення заходу на присутніх з портрета проникливо та з глибокою вдячністю споглядала сама авторка, ніби промовляючи: «Мені не багато треба, лиш чути як дише слово…»

Шановна Тамаро Артемівно! Щиро дякуємо за Високе Слово, яке Ви даруєте нам! Бажаємо Вам довгих і творчих років при доброму здоров’ї, миру і спокою на серці, щастя без міри, всевишньої віри та народження нових книг.

                            З роси і води Вам, пані Тамаро!

 

Українська державність – 

Мій Символ, моя Віра, мій Вибір

15 липня Україна відзначає День Української Державності, який  збігається з Днем Хрещення Русі-України та днем вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого.

День української державності надає можливість кожному українцю відзначити історію своєї країни, наповнену боротьбою за незалежність, єдність та щасливе життя. Свято засвідчується першими згадками про заснування міста Києва, про історичні події, пов’язані з діяльністю видатного державотворця, князя України-Руси – Володимира Великого. 

З нагоди свята в читальному залі бібліотеки було проведено хронологічну панораму «Українська державність – Мій Символ, моя Віра, мій Вибір» та  експоновано виставку-панораму «Єдина духом Україна!».

На виставці представлено документальні та літературні твори, які розкривають основні етапи історії творення та становлення української державності, і висвітлюють діяльність людей, без яких Україна не відбулася б як держава.

Щира вдячність кожному, хто стоїть на варті свободи,  стримують російську орду і доводять, що  українці – народ-військо, здатний захистити свої кордони і власну історію, незалежність, цілісність і суверенітет.

Цінуємо те, за що боролися наші предки. Пам'ятаємо всіх, хто загинув у цій боротьбі,  хто віддав життя за нашу країну. Будуємо майбутнє, в якому нам самим хотілося б жити.

Миру і якнайшвидшої Перемоги усім нам! Слава Україні! Слава Героям!

        

 

«Конституція України – оберіг держави і нації»

Двадцять дев’ять років тому 28 червня 1996 року відбулася важлива подія в житті українського народу – прийнято Основний Закон держави – Конституцію. Цей документ увійшов у наше життя як головний гарант державності і демократії, незалежності та соборності, закріпивши прагнення українського народу жити у власній суверенній державі.

Напередодні з нагоди Дня Конституції України в читальному залі Кельменецької центральної бібліотеки відбувся правовий всеобуч з молоддю на тему  «Конституція України – оберіг держави і нації». У ході заходу було згадано історію свята, доленосне минуле, зміни та особливості сучасного Основного закону. А на важливе запитання «Що для тебе Конституція?» Відповідь юнаків та дівчат було проста: «Права, якими хочу користуватися, та обов’язки, які потрібно виконувати».

Особливо зараз ми, як ніколи, відчуваємо важливість прав та свобод, закріплених у Основному Законі держави. Бачимо, як їх  намагаються  знищити снаряди російських окупантів. Але жодна зброя не здатна зруйнувати наші ідеали та переконання. Попри все стоїмо. Йдемо вперед. Бо за нами – правда, яка завжди перемагає.

27 червня на центральній площі селища Кельменці під час урочистостей, присвячених Дню Конституції України, жителі громади мали можливість ознайомитись з тематичною літературою, презентованою на виставці- роздумі «Конституція України у часі, джерелах і постатях».

                         З Днем Конституції України! Слава Україні!Героям слава!

 

1775 – руйнування Запорізької Січі

    15 червня, 250 років тому, московія за наказом Катерини ІІ знищила Запорізьку Січ. На дніпровських островах тоді об'єднались військова організація, соціальний порядок, система самоврядування і головне – свобода, адже впродовж століть Січ була символом української демократії.

     Запорізькі козаки вважалися захисниками кордону, за яким починалася Османська імперія, тому москва не скупилася на привілеї, фінансування та звільнення від різноманітних повинностей. Такий стан речей зберігався понад століття, але з приходом до влади Катерини II ситуація почала стрімко змінюватися.

     Катерина почала активно зміцнювати вертикаль влади та втихомирювати непокірних. Запорізька Січ вважалася «розсадником свободи і вільнодумства», тому її ліквідація стала справою часу.

     У 1764 році був ліквідований інститут гетьманщини, через майже рік у земель Слобожанщини відібрали право місцевого самоврядування. Але сама Січ була Катерині ще потрібна, тож руйнувати її вона не поспішала. Козаки потрібні були імператриці для війни.

     Запорожці допомогли москві здобути перемогу в російсько-турецькій війні 1768-1774 років. Повертаючись з османського походу, російські загони на чолі з Петром Текелієм (загалом понад 100 000 чоловік) віроломно і без будь-якого попередження напали на Запорізьку Січ. Це стало повною несподіванкою для козаків, значна частина яких ще не повернулася з війни або ж перебувала на промислах. Січ охороняв гарнізон у 3000 осіб.

     Спішно скликана кошовим отаманом Петром Калнишевським рада прийняла рішення утриматися від пролиття крові і скласти зброю. Хоча рядове козацтво було налаштоване чинити опір.

     15 червня російські війська повністю зруйнували Січ, все майно та документи вивезли до Петербурга. Старшину звинуватили у зраді та засудили до каторги. Кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заслано до Сибіру, а 85-літнього кошового отамана Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі.

     У маніфесті від 14 серпня 1775-го Катерина ІІ повідомляла про ліквідацію «кубла пияк та розбишак», які жили в неуцтві, «з винищенням на майбутній час і самої назви запорозьких козаків». І далі: «…нема тепер більше Січі Запорізької в політичному її потворстві». У найкращих традиціях демагогії «освічена» імператриця подавала знищення Січі як виконання монаршого обов’язку перед Богом, перед імперією і навіть «перед самим узагалі людством».

     На анексованих землях отримали величезні володіння фаворити і наближені Катерини ІІ. Тоді ж почалася інтенсивна колонізації «Новоросії», як стало називатися степове Причорномор’я.                                                             

 

Іван Миколайчук – погляд у        вічність

Іван Миколайчук – безмежно популярний, талановитий, безсоромно харизматичний. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.

Іван Васильович Миколайчук народився у буковинському селі Чортория 15 червня 1941 року в селянській родині. 1957 року закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю хормейстера, у 1961-му – театр-студію при Чернівецькому драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. У роки навчання працював у тому ж театрі. У 1961-1965 роках навчався у Київському театральному інституті імені Карпенка-Карого (майстерня відомого режисера Віктора Івченка). З 1965 року – актор кіностудії імені Олександра Довженка.

Помер  Іван Миколайчук  від тяжкої хвороби у віці 46 років 3 серпня 1987 року.

Про життєвий і творчий шлях митця користувачі нашої книгозбірні дізналися під час проведення літературно-мистецького портрету «Іван Миколайчук – погляд у вічність».

За своє коротке життя він знявся у 34 кінофільмах, більшість з яких увійшли до золотої колекції українського кіно, написав 9 сценаріїв, виступив режисером двох картин, що були серед найпомітніших тієї доби, виконав музичне оформлення чотирьох фільмів, в роботі над якими брав участь.

У майже 40 років Миколайчук зняв власне кіно – стрічку “Вавилон XX” за мотивами роману “Лебедина зграя” Василя Земляка. Там він зіграв головну чоловічу роль.

На останній сценарій, написаний для фільму «Небилиці для Івана», Миколайчука надихнула його маленька племінниця, яка попросила «написати їй казочку». Важка хвороба завадила планам і фільм не вдалося зняти. Але тернистий шлях митця й дотепер слугує прикладом відданості та любові до кіно.

Експозиція «Народжений Україною», яка розгорнута в читальному залі бібліотеки,  містить книжкові та періодичні видання, висвітлює основні віхи життя і творчості Івана Миколайчука, а також документальні життєписи, численні спогади друзів, колег, провідних діячів культури і мистецтва України.

Ім’ям Івана Миколайчука сьогодні названо вулиці, кінотеатри, видаються книги, монографії, присвячуються вірші.

Дивімося Миколайчука. Він залишив по собі вагомий слід у культурі та шалено любив свій край, рідну Україну.